Напісать твір ілі реферат про войну(про бабушку ілі про деда) по української мові ! на сегодня!

вітчизну і матір не обирають. можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. адже вітчизну ми теж називаємо матір’ю. кожний із нас під словом вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних. і, захищаючи вітчизну, кожний захищає найдорожче. для моєї сім’ї день захисників вітчизни — не просто дата в ка лендарі, а одне з найвизначніших свят. мій прадід загинув, захи щаючи вітчизну. його листи і похоронка бережно зберігаються у нашій оселі. мама і бабуся навіть їздили на його могилу кудись на львівщину. мій дідусь — кадровий військовий. куди тільки не кидала його доля! разом із бабусею вони об’їздили майже весь ко лишній радянський союз. моя мама і народилась не в україні, а на камчатці. а мій татко — офіцер запасу. після закінчення авіацій ного інституту він два роки служив авіаційним техніком і має зван ня старшого лейтенанта.

я теж мрію стати військовим. після закінчення школи сподіваюсь вступити до харківського військового університету. ось і буде у нас військова династія. професія захищати батьківщину, на мою думку,— най почесніша з професій на землі. я не розумію юнаків, які намагаються уникнути військової служби, адже армія завжди гартувала і тіло, і дух. лише в лавах армії кується мужність. це моє переконання. тому я багато уваги приділяю спорту, май же стільки, скільки і навчанню. дехто говорить, що нам нічого захищати, бо у нас немає держави. я так не думаю. економічні негаразди — це процес становлення нашої молодої держави, це як хвороба, яку треба подолати. а хіба хвору матір напризволяще? ні, її лікують і захищають. я дуже радий, що президент україни узаконив день двадцять тре тього лютого як день захисників вітчизни. сподіваюсь, що ми поверне мося до традицій урочисто відзначати проводи до лав української армії. така інформація вже була в пресі. жителі дергачівщини урочисто вітали юнаків, які поповнили ряди захисників батьківщини. як добре, що ми живемо в миролюбній державі, але мир треба не тільки берегти, а і вміти захищати. а коли вже жінки обирають професію військових, то нам, сильній половині суспільства, має бути соромно за те, що є серед нас такі, що уникають військової служби. день захисників вітчизни — це свято сивих ветеранів і військово службовців усіх поколінь, це свято нинішніх військових і тих, що при йдуть за ними, це свято тих жінок, які чекали своїх рідних з армії або ділили з ними нелегку військову долю. отже, день захисників вітчиз ни — всенародне свято.

Літо – найтепліша пора року. Довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі. Погода надворі найчастіше ясна, над головою розкидається безкрає синє небо. Дерева стоять пишно вбрані в яскраві зелені шати.

Попід ними повсюди густо росте травиця, усіяна барвистими вогниками літніх квітів – маків, дзвоників, конюшини, пижма, ромашки, календули… А над ними порхають метелики та гудять всякі мушки.

Літо прикрашає сади й городи. Спіють соковиті вишні, за ними поспішають абрикоси та персики. Великі червоні полуниці хиляться низько до землі.

Поступово “засмагають” у променях літнього сонця ще недавно зелені помідорчики.

То тут, то там по арках зав’язуються огірки. Ціпкі колючі віти ожини стоять всипані солодкими темно-синіми, майже чорними ягодами. І так повсюди – буйство барв, свято плодючості, приємне відчуття тепла й затишку.

В літа чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у вітах дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.

І навіть дощ влітку теплий і лагідний.

Під шатром низьких хмар повітря стає гарячим. Прохолодні краплі дощу змивають пил з доріг та листя, завдяки чому після воно заграє ще більш яскравим смарагдовим сяйвом.

Літо – яскраве, різнобарвне… Червень не схожий на серпень, та й липень має чим порадувати око. Високе чисте небо, тепла прозора вода річок, стиглі фрукти, насичені кольори навкруги…

Немає на світі людини, яка б не любила літа!

Объяснение:

1. Вчитель подумав, що в учительській роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи.

2. Кажу дітям подивитися в небо.

3. Олесь Терентійович Гончар писав про нашу мову, що вона запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.

4. І. Срезневський писав, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рівної мови обійтися не можна.

5. Володимир Сосюра закликав любити Україну, всім серцем любити.

6. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гівно запитує, а чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським.