Фразеологізм до слова красивий, сумний, применшувати, перебільшувати, рано,

красивий - з лиця хоч води напийся

сумний - повісити носа(це більш російське, а українською певно, краще буде сказати похнюпити носа, але я не впевнена, просто дослівно вже не пам'ятаю))

применшувати -   а ось це я не знаю, можливо недомовляти, але це трішки не те, та й мабудь це зовсім не фразеологізм. 

перебільшувати - зробити з мухи слона, або зробити з мухи 2 кожухи, наробити багато галасу з нічого

рано - не світ не заря(це рос. не свет не заря, але ніби правильно переклала його)

далеко - світ за очі, або за певно буде краще за тридев'ять земель(але це більше в казках використовують), або ще є таке - куди макар телята не ганяв   

але сподіваюся, що це тобі ) 

  моя улюблена тваринка - це песик плямко. я трохи розповім вам про нього.        одного разу я побачила мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. в нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. я підійшла ближче і побачила червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. на ній було написано плямко. і дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. я взяла плямка на руки і віднесла додому. він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. прийшовши додому я вимила його і витерла, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. тепер плямко мій кращий друг.

Мова українська - єдина, ільки судилося пережити їй! а те­пер ми, нащадки, у xxi столітті можемо сміливо, не криючись, спілкуватися нею. вільно, без перешкод.   витоки наших знань про мову, культуру та побут українців, їхні традиції та звичаї сягають у глибоку давнину. «мова — це душа народу, народ без мови — не народ», — справедливо сказав поет володимир сосюра. безперечно, це так: мова — відображення змісту нашого життя. у кожного народу своя мова. це великий скарб, який треба ша­нувати, берегти і плекати.