Фонетичний розбір слів: хочеться, пшениця. , нужно.

Хочеться   - { хочет'с'а} пшениця - { пшениц'а}

Небагато міст можна порівняти з музеями просто неба. саме до них належить львів, у чудових архітектурних ансамблях і пам’ятках якого втілена складна історична доля, пов’язана з багатовіковою боротьбою українського народу проти чужоземних пригноблювачів, відображений розвиток архітектури від древньоруських і готичних будівель xii-xiv століття, творів модерну й конструктивізму перших десятиліть xx століття до сучасних споруд. сам план міста з вулицями, що радіально розходяться від середньовічного ядра, характерний для поселень, які складалися століттями.

Осінь була суха, небо зоряне. ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. сонце тільки зійшло. садок був уже пожовклий. нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. повітря було напоєне пахощами від того листя. і ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.у невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. та дарма! зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. це мертве віщувало незабаром живе. те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий