Втечении часа напишите : контрольний твір в публіцистичному стилі на суспільну тему

Вім’я майбутнього. сьогодні не тільки багато говорять, але й намагаються зробити, щоб україна стала правовою державою. уже є загальновизнаним положення про те, що саме дотримання прав людини лежить в основі формування правової, демократичної держави: не може бути правовою держава, не будучи демократичною і навпаки. скажімо так: правова держава є ідеалом демократичної держави. і в цьому ми маємо непочатий край роботи. україна вже проголосила себе такою, що прагне стати в один ряд з іншими розвиненими державами світу. перші кроки вже зроблені — конституція україни є однією з найдемократичніших конституцій, у якій закріплено найсучасніші концепції прав людини. на мою думку, саме забезпечення економічного й соціального рівня дасть можливість забезпечити й достатньою мірою гарантувати всі основоположні права людини. бо якими б добрими не були наміри, але за умови економічних негараздів (наприклад, нинішньої кризи) та нестачі матеріальних ресурсів, вони так і залишаться тільки ідеями, що ніяким чином не стосуються життя людей. як кажуть у народі: «ідеями ситий не будеш».

кажуть, що тварина - це кращий друг людини. чи дійсно це так? я вважаю, що дійсно. саме ці крихітки дарують нам своє тепло і відданість. звірі, чи не єдині створіння, що можуть любити по справжньому, а не за гроші або ще щось. вони завжди милують око своєю ніжністю та дитячою поведінкою. саме звірі мають багато інкстинтів, які людині. прикладом можуть буди собаки-поводирі чи навіть звичайний кіт-мишолов. я проти охоти і винещіння тварин, тому що вважаю,   вбити тварину - це те саме, що вбити людину. я також проти створення зоопарків, де до звірів проявляють безжальне ставлення утримуючи їх в клітках. як висновок, зазначу, якщо ми хочемо мати в тварині друга, ми повинні ставитися до неї, як до друга.

 

майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. у канадців - клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. правду каже прислів’я: без верби й калини нема україни. з давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. в калині, кажуть, материна любов і мудрість.

колись цю рослину цінували особливо. не було, здається, хати, біля якої не кущувала калина. як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. а вже коли достигали, їх вішали попід стріхою.  

кущ калини біля материної хати. це не тільки окраса, а й глибокий символ. це наш духовний світ, наша спадщина. кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. хіба не просто це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска!

мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше – коли викорчував – ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. її може подарувати лише сопілка з маминої калини.