Змінити виделені слова так, щоб надати їм відтінку ласкавості: біля нашої школи ростуть молоді берези.дерева схожі на дівчат у білих платтях. навесні берези одягнуть нове вбрання із зеленого листя.

громадська діяльність-це поклик душі. лише щира душею людина,зможу тому,хто потребує . лише добрий та безкорисливий чоловік іншому,не потребуючи за це щось взамін. я часто бачила, як на вулиці старенька бабуся подає гроші хворій дитині. проте,ні разу    не помічала як чоловік на дорогезному джипі ,хоча б,зі співчуттям подивився на те дитя. але ,чому, білішість впливових людей просто байдужі до чужого горя,хоча вони з легкістю могли б . чому трапилось так ,що більша половина сучасного суспільства просто втратила безкорисної та любові до ближнього?

    особисто я,думала що нааше суспільство вже втратило ту душевно любов та почуття співчуття та . проте, на щастя,це зовсім не так. нещодавно я гуляла містом, і побачила дивно одягнену молодь я ящичками в руках. меніі стало цікаво, що ж вони збираються робити,і чому їх так багато. підійшовши ближче я побачила на ящичка з фотографію молодого хлопця,білоцерківського спортсмена-борця. хлопець прославив всю україну в галузі спорту. він здобув у своєму житті дуже багато перемог,проте,не зміг виграти головної битви. війни з долею. так. його поклала на ліжко страшна хвороба,проте,він не опустив перед нею руки. так само не опустили руки сотні волонтерів. це молоді хлопці та дівчата,літні та старші люди. вони проникли ся духом боротьби за життя переможця.    кожен з них,точно не має купу грошей чи впливових зв*язків,проте,вони не шкодують ні своїх    накопичень ні вільного часу на те,щоб цій людині.    їх піклування та - ідуть від щирого серця,тому що забувши про всі свої плани та перспективи,вони йдуть в центр збирати кошти.вони всі разом борються за життя одного героя.

  то ж чому прості люди здатні на і переживання? чому ті хто,живе на мінімальну зарплату чи пенсію,ві її на іншим? а ті,хто має в сей час тисячі гривень,просто проходять мимо ящичків,в яких лежать сотні діагнозів,сотні людських життів? на мою думку,кожен впливовий посадовець має задуматись і переосмислити власні дії. невже десята по кількості машина,може коштувати дорожче десятка людських життів? хіба вам не буде приємно,почути величезне «і,від людини,яку власне ви врятували від неминучої смерті?

я живу на вулиці … . вона знаходиться у великому місті. обабіч вулиці піднімаються увись багатоповерхові будинки. зовсім поруч знаходиться дитячий майданчик. ми з радістю проводимо там свій вільний час. біля будинків ростуть дерева, тому в теплу пору тут зелено і затишно. а ще на ній є моя рідна школа, куди я майже кожного дня ходжу на уроки. мені подобається моя вулиця.

моя вулиця має ім’я великої людини андрея шептицького. митрополит був заможним, але все своє життя бідним та знедоленим. вулиця є центральною у моєму невеликому місті. її окрасою є парк. у центрі стоїть пам’ятник українському генію тарасові шевченку. парк є чудовим місцем для відпочинку. зовсім поруч знаходиться дитячий майданчик. тут завжди багато дітей. вздовж дороги розкинулися чепурні будинки, магазини, аптека та краєзнавчиймузей. я пишаюся тим, що моя вулиця названа на честь відомої людини. я живу на вулиці …. вона пролягла у центрі міста. тому по ній мчать автомобілі, а тротуарами ходить безліч людей. а ще на ній є моя рідна школа, багато магазинів, аптеки, готель. хоч вона трохи шумна, але завжди чудово освітлена. особливо гарна взимку на свята. я вже звикла до моєї вулиці. я живу на вулиці …. моє село невелике, тому має лише одну вулицю. на ній живуть мої родичі, сусіди. обабіч вулиці розкинулись гарно доглянуті будинки, городи з рівними грядками, садки з багатьма фруктовими деревами. у селі живуть працьовиті люди. середина вулиці пролягає через центр, де на постаменті велично стоїть наш великий кобзар. поряд розміщені три магазини, ресторан, будинок молоді. часто можна побачити велосипедистів, адже мешканці нашого села полюбляють цей вид транспорту. по дорозі мчать машини. я люблю своє село, свою вулицю.