Твір стаття на моральну-етичну тему

спочатку звернемось до тлумачного словника. "вихованість — це вміння поводитись". що ж означає вміння поводитись у колективі? бути вихованою людиною — це і вміння вітатись, і підтримувати в товаристві розмову, і правильно їсти, одягатись, і вміння поводитись у громадських місцях.  та неправильно мислять ті, хто вважає, що вихованість зводиться лише до гарних манер. коли говоримо "вихована людина", ми маємо на увазі щось більш глибоке в людині, і передусім внутрішню інтелігентність. а це означає бути уважними до інших, тактовними, скромними.  бути ввічливою, вихованою, витриманою людиною не так-то легко. тут потрібні і самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними , звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством.  міркуйте самі: поснідавши десь на лісовій галявині, найлегше, звичайно, "забути" там залишки їжі, папір. більше клопоту — зібрати все це і закопати чи взяти з собою, щоб потім викинути в ящик для сміття.  поступитися місцем у переповненому автобусі літній людині — це значить самому відчути помітну незручність. та без вагань це зробить кожна вихована людина. вона ж не дозволить собі увімкнути під вікнами житлового будинку. вона знає: ми живемо у вік, коли навколо і так гамірно, як же не оберігати спокій і тишу?   вихованість — це не тільки ввічливість і привітність. це й людяність. це — бути серед людей людиною. для цього, насамперед, потрібно мати такі внутрішні якості, 3як щирість, доброта. несподіваний життєвий конфлікт вихована людина розв'яже швидше з гумором, ніж з досадою.  зовнішня культура, поведінка людини не відділені глухою стіною від її внутрішнього, духовного світу. слухання музики, споглядання творів мистецтва, читання книг — все це збагачує духовний світ людини, а значить, і сприяє вихованню. 

Однією з найвагоміших пам’яток  історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз києво-печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного києва.   києво-печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися богу. з часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.   з протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було кам’яною стіною. і зараз києво-печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу.   печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. зараз у печерах києво-печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. тут можна побачити і останки легендарного іллі муромця, і людини, яка почала написання  історії нашого народу – монаха на ім’я нестор-літописець, і святого агапія, який, за стародавньою легендою писав ікони, які зцілювали безнадійно хворих. кажуть і зараз якщо підійти до однієї з цих ікон або до святих мощів і поцілувати їх, то всі хвороби назавжди залишать людину. в одній з легенд йде мова про те, що , тіла померлих пустельників клали в одне з сирих приміщень печер, а коли до них через багато часу приходили люди, то вони бачили, що тіла монахів зовсім не розклалися, а перетворилися на справжні мумії. розміри печер, які було збудовано під монастирським комплексом, вражають своїми масштабами навіть наших сучасників. не менш вражає і архітектура наземної частини лаври. у наш час у соборах києво-печерської лаври постійно поновлюються фрески, які в більшості релігійних споруд цього комплексу зроблені в стилі українського бароко. для цього стилю найбільш характерні величність, блискучість і різнокольоровість фарб. найвищою спорудою цього комплексу є дзвонаря. зараз вона не виглядає такою високою на фоні сучасних споруд, але для свого часу була однією з самих високих. вона сягає приблизно триста метрів заввишки, і щоб піднятися до самої верхньої її частини, треба подолати понад чотириста сходинок.  києво-печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.  

ответ:

- привіт, марусю! куди ти поспішаєш?

- привіт, світлано! я йду на зустріч з одним хлопчиком, з яким познайомилась в інтернеті.

- марусю, так не можна робити!

- чого?

- та це ж зовсім незнайома людина. ти ж не знаєш, хто сидить по той бік монітору. можливо, це заманив тебе у пастку злочинець.

- ой, як страшно! я навіть не додумалась. тоді я нікуди не піду.

- правильно. ти хоч свою адресу не повідомляла або якісь інші особисті дані?

- ні, слава богу. ми розмовляли телефоном. тому я й повірила.

- треба знати певні правила спілкування телефоном і в інтернеті із незнайомцями. нікому не можна довіряти та необхідно дбати про свою безпеку. в режимі онлайн так багато шахраїв та злочинців.

- і тобі, подружко. може пройдемося?

- підемо!