Твір про улюблену іграшку - машинку

Вмене є улюблена іграшка-машинка я дуже люблю нею гратися і нікому її не лише найкрашчим друзям. ця машинка в мене особлива. тому що мені подарувала її мама. і від тепер я люблю цю машинку як і матусю.

Журналіст: добрий день, миколо павлович! дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, микола павлович, прихильників. тож, перше питання: які міста, зокрема, в нашій країні вам найбільше подобаються? м. п.: як-то кажуть: «там, де я ще не був». місто, яке мені подобається з самого дитинства – це київ. а ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю. журналіст: яку кухню любите? м. п.: звісно, рідну, українську! особливо борщ та вареники з вишнями. журналіст: хто ж, на вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка? м. п.: це вже доведено часом, що чоловік. бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. за винятком сім’ї. але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! спробуйте самі… (микола павлович сміється). журналіст: вас, миколо павлович, називають епатажною особистістю. а який ви з друзями, зокрема у сім’ї? м. п.: я не вважаю себе епатажною людиною. та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку. журналіст: чи збігаються ваші з дружиною погляди на виховання сина? м. п.: повністю збігаються. але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права! ». журналіст: що вам подобається, а що не подобається в людях? м. п.: найбільше мені не подобається чванство. коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні. журналіст: яка література вам подобається? м. п.: найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії. журналіст: скількома мовами ви розмовляєте? м. п.: українською, російською, польською, інколи ійською. італійську мову, на відміну від ійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко. журналіст: а яка музика грає у вас в машині? м. п.: ві перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. така музика не відволікає від дороги. журналіст: а як ви вирішуєте життєві труднощі? м. п.: частіш усього залишаюся один на один з собою. це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. мені від цього не стає легше. я дивлюся телевізор, слухаю музику або перевагу повному абстрагуванню. і рішення приходить само собою. журналіст: які у вас, миколо павлович, плани на найближче майбутнє? м. п.: великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду. журналіст: дуже вам дякую за цю цікаву розмову. успіхів вам і до побачення. м. п.: і вам і і до побачення! схожі твори твір на тему: «чи має людина право на вибір? » «нещасна доля багатьох людей – наслідок незробленого ними вибору . вони ні живі, ні мертві. життя для них виявляється тягарем, безцільним заняттям, а справи – лише засобом захисту від […] твір на тему: «бери вершину – i матимеш середину» бери вершину – матимеш середину. г. с. сковорода не треба боятися робити у своєму житті перший крок у нове і невідоме. не треба боятися помилок і загроз, які бувають у житті […] твір на тему: «що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? де та золота середина? » «не навколо творців нового шуму – навколо творців нових цінностей обертається світ! » ніцше людина – істота і духовна, і матеріальна. спокус навколо багато, приборкати пристрасть

Шановний володимире кириловичу! пише вам школярка двадцять першого століття. минуло вже багато десятиліть з часів вашої активної громадської та творчої діяльності, але ваше слово й досі живе. а ваш внесок в розбудову нашої держави на початку минулого століття також пам’ятають та шанують нащадки. ви навіть не уявляєте, як я була здивована, коли познайомилась із вашим творчим доробком. найбільшою дивиною для мене став той факт, що видатний політик володимир винниченко, про якого нам розповідали на уроках історії, є ще й письменником та художником! до того часу особистість вашої історичної особи була прихована для мене за відстороненими іменами, датами, універсалами. ваша постать – це зразок цілісної особистості, творча та життєва біографія якої являють єдине ціле. як цікаво було відшукувати між рядків роману “сонячна машина” паралелі сучасності, як вашої революційної, так і нашої. навіть моторошно стає від думки, що ми сьогодні такі схожі на тодішнє суспільство, що ви його описали. цей роман справив на мене неабияке враження. по-перше, своїм захоплюючим, навіть детективним, сюжетом. чого варта сама ідея створення такого апарату, який міг би назавжди вирішити проблему голоду у світі! а загадка із викраденням коронки у принцеси тримала у напрузі до останнього розділу! по-друге, мене вразив той глибокий психологізм та розуміння природи людини та суспільства, що ви показали на сторінках свого твору. ми побачили, як низько може впасти людина, засліплена пристрастями. водночас ви показали, як людяність та мудрість перемагають тирана. зрештою, своїм твором ви вписали українську літературу до історії світової культури. за це все велике вам і, знавцю людської душі!