Доповнити розповідь учора ми всім класом ходили на екскурсії

Учора ми всім класом ходили на екскурсію до  океанаріуму. на вході нас зустрів пірат - гроза морів, з яким ми відправилися покоряти глибини. в першому залі океанаріуму була  потонула на дні шхуна.  в її ілюмінаторі можна було  спостерігати за життям у підводному світі: плавні рухи рибок із дивовижними назвами, різнокольорові корали, незграбні краби та омари. а далі ми посправжньому занурилися у дивовижний підводний світ.  потрапивши у скляний тунель, що знаходиться на глибині  два метри під водою,   ми замилувались  поважною черепахою, яка пропливала саме над нами з почтом численних барвистих рибок. від неї нас відокремлює лише акрилове скло товщиною 8 см. а потім ми відвідали акваріум для акул. нам було дуже цікаво слухати екскурсовода та спостерігати за рибами. 

Брат писав тому від чоловічого   роду. твір «мій рідний край» я народився та живу в україні, це моя батьківщина, мій улюблений куточок землі. я дуже люблю мальовничу українську природу. безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. в усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. хоч, я впевнений, на землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. і я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. мій рідний край – це мова, пісні, книжки. це знайомі з дитинства казкові герої. це найперші спогади про власне життя. на мою думку, втратити все це – величезне горе. згадуючи про людей, яким доводилося залишати батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. а ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… усі ми на землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. ми маємо поважати одне одного. я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Прибережний     зайве слово