"вина та відповідальність - це людські почуття " твір

Япідтримую думку, що кохання непідвладне часу. це почуття, яке ушляхетнює людину, робить її доброю, лагідною, життєрадісною. мабуть, на світі немає людини, яка була б байдужою до цієї теми. як на мене, то саме кохання є рушієм життя, бо всі безумства й усі благородні пориви людина звершує в пориві кохання. напевно, немає письменників, які не оспівували б кохання. згадую безсмертного тараса шевченка, його «тополя», «катерина», прекрасні, хоч і трагічні, почуття івана й марічки, соломії й остапа із творів михайла коцюбинського («тіні забутих предків», «дорогою ціною»), і велику любов марусі чурай, що «чолом сягала неба» (ліна костенко, «маруся чурай»), і світле кохання лукаша і мавки (леся українка, «лісова пісня»), франкове «зів’яле листя»; «о, панно інно», «коли в твої очі дивлюся» п. тичини; «на білу гречку впали роси» м. рильського; «так ніхто не кохав», «білі акації будуть цвісти» в. сосюри; «є в коханні і будні, і свята» в. си-моненка; «маруся чурай», «світлий сонет» ліни костенко — усі ці твори й чимало інших так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, колись взаємним, а колись і нерозділеним. а чи здатне наше покоління на високе почуття? багато хто сумнівається, що сьогодні таке почуття існує, бо довкола себе бачить брутальність і корисливість. високе почуття стало немодним. проте я впевнена, що кожна моя ровесниця мріє саме про таке почуття, бо ж кожен хоче уваги, тепла, ніжності. я вірю, що воно існує, бо непідвладне часу, просто не кожен може усвідомити значимість величного в житті. а цим величним неодмінно є кохання.

Заголовок: скарб літом більшість дітей їздять до рідних : бабусей, дідусей .часто близьким важко ,й діти їм . одного разу хлопці (можна дати їм імя)сергій і микола після закінчення( свій клас) 6 класу хотіли поїхати до бубусі, але батьки їм не дозволяли та хлопці настояли й сказали що на наступний рік будуть добре вчитись, на що батьки підкупились й дозволили. коли сергій та миколка приїхала бабуся їх пригостила варениками, борщем та компотом, все було смачно. після чого хлопці вирішили старенькій бабусі скопати город, копаючи вони знайшли скарб. потім постало питання віддати скарб бабусі чи державі. поки хлопці барилися з питанням про скарб дізналися злочинці, які взяли хлопців у полон, щоб ті віддали скарб їм. бабуся героїня спасає хлопців та віддає скарб державі. а голубоокий сергій та чорнокосий миколка. наволі й кожного дня ходять на , й навіть не підозрюють що їхня бабуся капітан інопланетянів. поки вони на зеленій землі, їхня бабуся десь там на марсі

Драматургічна творчість григорія квітки-основ’яненка є цікавим і помітним явищем в українській літературі. його п’єси «сватання на гончарів-ці» та «шельменко-денщик» досі викликають інтерес та увагу читачів, театральних діячів, кінематографістів.привабливість названих п’єс полягає насамперед у яскравості гумористичного зображення життєвих явищ та людських типів. ці драматичні твори визначаються літературознавцями як соціально-побутові. гостре бачення письменником соціальних процесів і глибоке знання та майстерне відтворення народного побуту справді дозволяють характеризувати п’єси таким чином. спільними для них є поширені в літературі того часу образи крутія та хитрюги-москаля, які однаково спритно морочать голови як своїм землякам-гречкосіям, так і зросійщеним, «новомодним» паненятам, що бавляться у світських людей. це надає творам легкого водевільного забарвлення, виповнює веселими сценами, побудованими на простеньких інтригах. сюжети нескладні й традиційні, збудовані на любовній колізії, яка розвивається в декораціях українського села з його тинами, призьбами, садочками, гарбузами (призначеними, крім кулінарного вжитку, для з’ясування стосунків між женихами та їх обраницями) тощо. але, мабуть, найбільшої принади п’єсам словесні баталії персонажів, а також промовисті репліки «в сторону», які веселять нас, втаємничують у справжні думки та якнайкраще розкривають характери героїв.