найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. у минулому столітті центр харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монумен-талізм пролетарської епохи. але є у харкова особливі ознаки — місця, які уособлюють його самобутність: держпром, «дзеркальна течія», пам’ятник кобзареві. особливо шанують харків’яни пам’ятник тарасові григоровичу шевченку. його встановлено в міському парку на вулиці сумській. уминулі роки парк належав університету, він так і називався університетським садом, а тепер він має ім’я великого кобзаря. пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. до того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. вони краще простежуються з бокових алей.
постать шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатного поета. скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здається, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю.
ус і шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного гранітного пілона, удвічі меншими за кобзаря, проте теж добре простежуються. особливо мене вражає жінка з немовлям на руках — катерина. оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю катерину іншою. навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на пам’ятнику. а далі, герої шевченкових творів — , навіть по-вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони — борці за волю. і козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни показані закутими, але нескореними. ус і інші образи — уособлення більш пізньої доби — доби революцій і пореволюційних перетворень. і лише одна постать може бути уособленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. хоча в ній добре вгадується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді теж властивий потяг до знань, а харків вважається найкрупнішим студентським містом в україні. символічно і те, що композицію розпочато і завершено жіночими постатями, адже образ жінки у творчості т. г. шевченка — це образ україни. скульптор м. г. манізер і архітектор і. г. лангбард ставили своїм завданням показати значимість великого кобзаря для минулого, сучасного і майбутнього. і це в тридцяті роки, коли українська культура потерпала від культу сталінізму! а українські актори наталія ужвій, амвросій буч-ма, іван мар’яненко, олександр сердюк залишили свій слід не лише в театральному мистецтві, а і в архітектурі, скульпторові у створенні пам’ятника.
гуманність у наші часи стала рідким явищем. дехто з людей навіть не знає, що означає це слово. взагалі в перекладі з латини гуманність означає людяність, тобто вміння поважати і визнавати цінності людства, гідність кожної особистості.щоб пересвідчитися в тому, що сучасне суспільство дуже далеке від гуманності, варто просто проїхатися у громадському транспорті в «годину пік», коли втомлені й агресивно налаштовані один проти одного пасажири ладні побитися через вільне місце.у такі моменти починає здаватися, що така риса характеру, як гуманність, лише красива вигадка, та, на щастя, це не так. у світі й досі залишилися особи, які здатні безкорисливо жертвувати чимось заради суспільства, які здатні поважати і любити не тільки близьких, а й незнайомих людей.наприклад, гуманною, на мою думку, можна назвати відому акторку анжеліну джолі, яка виконує обов’язки посла доброї волі оон і дійсно турбується про дітей-сиріт, жертвує великі кошти на їх утримання і навіть усиновила кількох малят.тема гуманності широко відображена у світовій літературі. наприклад, в оповіданні м. горького «данко» головний герой вириває своє серце з грудей для того, щоб освітити шлях людям. також проблему людяності підняв у своєму безсмертному творі «фауст» геніальний німецький письменник гете. він показав, що людина стає насправді щасливою лише тоді, коли присвячує себе праці на користь інших.отже, я вважаю, що гуманність — це надзвичайно рідкісний дар, який треба берегти бо, маючи його, людина дійсно стає людиною.гуманність — це шанобливе, доброзичливе, співчутливе ставлення до людей, вміння бути стриманим в оцінці їхніх вчинків.розвиток гуманізму сягає своїм корінням часів відродження. саме тоді висловили думку про те, що людину треба поважати та цінувати такою, яка вона є. в наш час ці ідеї через засоби масової інформації широко пропагандують і політики, і зірки.гуманність, перш за все, передбачає поблажливе ставлення до проступків оточуючих, адже жодна людина не застрахована від помилок. навіть злочинці мають право на другий шанс, право спокутувати власну провину. тому, я вважаю, що відміна смертної кари стала ще одним кроком на шляху розвитку гуманного суспільства.синонімом гуманності є людяність, тобто здатність співчувати та оточуючим. у міжнародному масштабі цей аспект проявився після чорнобильської катастрофи. тоді куба абсолютно безкоштовно організувала спеціальні табори для лікування та оздоровлення українських дітей, які постраждали в результаті тієї страшної аварії.важливою і наш час є пропаганда гуманного ставлення до віл-інфікованих, бо суспільство через недостатню поінформованість про цю хворобу просто відвертається від таких людей.повага до національних і загальнолюдських традицій і цінностей теж є складовою гуманності. наприклад у поемі і. котляревського «енеїда» сказано, що під час війни між туром та енеєм за їх взаємною домовленістю бої на деякий час припиняли, аби кожен народ міг достойно поховати загиблих воїнів.отже, гуманність — це, перш за все, взаємоповага та людяне ставлення одне до одного. а без цього неможливо збудувати високоморальне суспільство та міцну державу.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти 8 речень з фразеологізмами до слова "досвідчений"