Скласти речення зі словом кінь у кличному відмінку

кінь, повернися !

  людське життя безцінне. для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї.        життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно.        час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. людина не думає, що для неї гроші – це лише спосіб нормального існування, а зовсім не його сенс. дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на землі. старі люди краще розуміють всі   барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили.         так важливо цінувати кожну мить! насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!

Моя вулиця зимовим вечором.великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар та проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осі на гілках дерев. я виходжу зі свого під'ї тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки. йду серед дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.ще тільки шість годин вечора, але вже темно. світяться вікна будівель. там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ. мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі, різні кольори и різне світло. світиться вікно – значить, кипить життя, значить, там тепло і затишно.ось попереду шістнадцятиповерховий будинок . на тлі дев'ятиповерхівок він виглядає своєрідною свічкою. на першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з вивіскою – котом ваською, який лежить на прилавку.потім ще одна схожа будівля з кафе на першому поверсі і знову будинки, будинки. все це справа, а зліва проспект з автомобілями, які нескінченно, навіть вночі, снують туди-сюди. іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежний бік вулиці – так багато машин. світлофор змушує цей потік на хвилину призупинитися, щоб дати пі можливість перейти вулицю. і знову шум, світло фар. рух, рух, рух. це моя вулиця. рідна вулиця зимовим вечором. сучасна, галаслива, така, як і багато інших в нашому місті, але така рідна і неповторна для мене.