Складіть відгук на улюблений музичний твір або картину. розкажіть про асоціації, роздуми, власні почуття, викликані твором мистецтва.

Вісторію живопису ісаак ілліч льовітан увійшов перш за все як пейзажист. льовітан - творець так званого «пейзажу настрою». художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу.на картині «золота осінь» ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. у глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осики з вже майже опалим листям. вдалині видно червонуваті вітки чагарника. земля укрита жовтіючою травою. а на лравюм бережу річки - ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’яненню. річкова гладінь здається нерухомою і холодною. на і» і верхні води відбивається: світле небо з білими хмарами. осінній день, зображенний художником, повний світла. у картині переважають життєрадісні світлі стіни. майже на лінії горизонту помітні контури далеких будов, лісу, полів, що її шсівають озиминою. пейзаж «золота осінь» зображає иайліричнішу з пір року. «смутна пора і чарівність. приємна мені твоя: прощальна краса», - так сказав про золоту і тінь олександр сергійович пушкін. напевно, саме ці терміни повторював про себе ісаак льовітан, пра.цюючи над своїми знаменитими пейзажами. художник іноумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. пейзаж цей не шівіває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. адже в природі все однаково   удово, і кожна з пір року має свою неповторну красу. дивлячись на картину «золота осінь», глядач мимоволі проникається глибоим відчуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини висоти насолоди прекрасним.

                                                          затьохкали травневі солов'ї

              у цей теплий недільний ранок мене розбудв лагідний сонячний промінь, що зацікавлено зазирав у моє вікно. я прожогом схоплююся з ліжка, підбігаю до вікна - чуються ніжні та легенькі, мов пір'їнка, пташині трелі. аз зирк на календар - та ж сьогодні перше травня!

              я поспіхом одягаюся, вибігаю надвір. прислухаюся - звідки ж линуть ті мелодійні пісні. аж ось - прямо біля мого віконця на тонесенькій гілці сидить соловейко - сам сірий, непримітний, а яка ж чарівна музика у нього. дивлюся навкруги - видно, настала справжня весна: з клумби сором'язливо квіточки, трави зеленіють, вишня вбирається у цвіт

            недарма моя баьуся за буденною роботою часто повторює : "затьохкали під вікном солов'ї - прийшла справжня весна! ".

 

 

зима вступила у свої права, і тисячі щасливич дітлахів поринули у зимові розваги.

чи не кожного дня новими пластами легко вкриває землю снігова ковдра, забеспечуючи всіх бажаючих матеріалом для вього - від просто сніжок до вражаючих снігових барикад.

тому триває казкове ігрище на засніжениж вулицях міст і сіл

    кожен розважається по-своєму: одні влаштовують справжні баталії, буквально засипаючи "ів" сніжками, інші вже розмалювали лід на озері своїми ковзанами; ті ліплять сніговиків, ті - завершують сніго-крижаний замок, а ті - нічого не ліплять, катаються на санчатах.   і всім хто занурився в цю атмосферу весело смішно, і, попри мороз на дворі, тепло в душі.

    прекрасна зимова пора, на своїх білих крилах несеш ти радість, прикрашену інієм, красу морозних днів, грайливу хуртелицю!