Підкресли іменник разом із прийменником.ось вибіг на галявину полохливий заєць.він тікає від хитрої лисиці.а вона ховається за деревами.лисичка з нетерпінням чекає зустрічі із зайчиком.

моя улюблена тварина – кішка. я з дитинства хотів мати кота. і, нарешті, моя мрія збулася – у мене вдома з’явився сіамський кіт кузя. у кузі світло-коричнева мордочка, темні вушка, лапки і довгий смугастий хвіст; гнучке видовжене тіло, велика кругла голова, на мордочці щетинисті вуса, борідка і яскраво-блакитні очі. колір очей міняється, коли він злиться або загрожує, зіниці стають то червоні, то зелені. вуха у кота завжди насторожі; вони вловлюють найменший шерех. кузя – тварина примхлива. якщо у нього гарний настрій, він грає, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині є зі своєї миски, але якщо у нього поганий настрій, він попереджає про це своєрідним нявкання, тоді його краще не чіпати. кузя серйозний, бійцівський кіт. коли ми були в селі, він бився з усіма котами. першим в бійку він не вступає. спочатку він як би попереджає: виє противним голосом. майже на сто вісімдесят градусів повертає шию; шерсть у нього встає дибки, а хвіст “перетворюється” на розпушеної щетиниста щітку. жалю до суперника у нього немає. він б’ється до тих пір, поки противник не звернеться у втечу. кузя – дуже розумний кіт. він навчився лапами відкривати холодильник; дверцята шаф; якщо вхідні двері не закрита на замок, він буде висіти на ручці до тих пір, поки двері не відкриється. кузя любить дивитися телевізор, полювати на ящірок, жаб, птахів. і все ж він дуже добрий кіт і любить своїх господарів. мені дуже подобається наш кіт.

для того щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі хата моя, біла хата традиційна українська хата, за визначенням багатьох іноземних мандрівників і дослідників, які свого часу побували на наших землях, являла цілком оригінальний витвір. вона була самобутнім явищем в історії архітектури, високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій. зводячи той чи інший тип житла, народні будівничі виробили цілу систему прийомів з використанням унікальних і пропорційних силуетів. не випадково французький військовий інженер г. боплан, мандруючи в xvii ст. по дніпру, захоплювався високим мистецтвом народного зодчества. ще один іноземець, німецький й.-г. коль на початку xix ст. написав у своєму записникові, що українці живуть в охайних чистих оселях, які називають хатами і які начебто всміхаються. ось таке враження лишилося в дослідника. господині не задовольнялися тим, що (як і голландці) кожної суботи мили їх, а ще й раз на два тижні білили житло. від того хати мали вельми чепурний вигляд, немовби свіжовибілене полотно. які слова вживаються, коли йдеться про українську хату? чепурна, біленька, мов квітка, привітна, гостинна тощо. ось така коротка історична довідка про українську хату. у народі українська хата оспівана в піснях, оповита різними та казковими переказами, опоетизована майстрами слова. не лишились осторонь і художники, вони в багатьох своїх картинах намагалися ввести в композицію обов'язково хоча б елемент хати. і це надавало певного колориту й визначеності всьому полотнищу. хата була й буде символом добра й надії. її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність і сподіваннями начисте небо над головою. тільки люди, які мають красиву душу й добре серце можуть творити ці символи для нащадків. час минає, змінюється архітектура будівель, хат стає все менше по україні, натомість з'являються котеджі. та як би ми не називали сучасні будинки, суть хати не зміниться — це той берег, до якого легко причалювати, це той момент у житті кожного, коли хочеться, переступивши поріг житла, вклонитися батькам, пращурам, власне, історії свого роду.