Провідміняти числівники 7, 56. 328. 1939. 2721.

Триста двадцять  вісім трьохсот двадцяти (двадцятьох) восьми (вісьмох) трьомстам двадцяти восьми триста двадцять вісім трьомастами двадцятьма вісьма трьохстах двадцяти восьми. тисяча девятсот тридцять девять тисячі девятисот тридцяти девяти тисячі девятистам тридцяти  девяти тисячу девятсот тридцять    девяти тисячею девятьмастами тридцятьма  девятьма тисячі девятистах тридцяти девяти

Пряма мова: 1. я запитала сестру: "оленка, ти готова до нового навчального року? " 2."як я кохаю свiй край,-прошепотiв михайло,- вiн багатий та чудовий." 3. "як у школi? "-запитав тато. 4. класний керiвник наказав: "дiти, треба прийти помити пiдлогу! " 5. "давайте жити дружно! "-казав мiй улюблений герой мультфiльму. непряма мова: 1. марiчка запросила миколку прийти в гостi. 2. мати посварила доньку за поганi оцiнки. 3. олег спитав у матерi, куди вони пiшли. 4. руслан закричав, щоб михайлик пiдiйшов. 5. вчитель оголосив дiтям оцiнки за самостiйну роботу.

Людське життя.. неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. люди, їх мільйони.. усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.