Синонім до слова інколи пожіть будь ласка

Іноді, часом, деколи, порою, час від часу

Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. блакитне небо повністю затягується   сірими хмарами, так що й сонця не видно. десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло.в осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. дерева, квіти, будинки - все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. квіти закривають свої бутони. у таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо. часто в похмуру погоду псується настрій, з'являється легкий смуток. та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. все стримане й неяскраве. якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо. не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.

Жила колись на україні одна родина. чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. жінка була йому до і і доглядала за дітьми, бо було за ким. дав їм бог п’ятеро синів і одну дочку. зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. та людське щастя у руках божих… настали на україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду. і сталося виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними , схожими на краплини крові. милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. і сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже: – видиш ня, донечко? – шепотіли люблячі уста. – вишня, доню? з того часу те деревце називають вишнею. а що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.