Виписати 6 речень з художньої літератури.

      у нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро. це мало бути сюрпризом. перша лінія метро у васюківці! станція "клуня" - станція "крива груша". три копійки в один кінець. родичі - безплатно. з учительки арифметики - п'ять копійок.       ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята льоха манюня провалилася в наше метро. провалитися вона зуміла, а от вилізти - дзуськи! і зняла такий вереск, що причовгав дід. ну і       гірко зітхаючи, ми засипаємо метро. раз у раз злодійкувато озираємося - чи не заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. хоч і обіцяв він, що не чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його ви б почули, як він лаявся, коли витягав льоху! ох і лаявся! і де він отих слів набрався? (всеволод нестайко. "тореадори з васюківки")

Ядуже люблю зимові канікули. хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. все тому, що на зимові канікули мої улюблені свята – новий рік та різдво. усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера.зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. а потім усією родиною зустрічаємо новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.зимові канікули змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. а коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. так гарно навкруги! можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих. зимові канікули – чудова пора. шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. але яскраві враження від добре проведеного часу у нелегкій справі навчання.

Трішки більше ! лі найпрекрасніша пора. і я завжди з нетерпінням чекаю на нього. влітку я бабусі в городі та дідусеві на пасіці. коли я закінчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лікарські трави, але найбільше мені ловити рибу. одного разу мій тато, я та мій друг віталик вирішили піти . коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил - це сходило сонце. спочатку воно освітило темні верхівки дерев, а через де-кілька хвилин ми побачили березовий гай і до цього ще сонний ставок. на траві блищали крапельки роси, здавалося, що це міріади зірок спустилися на землю. біля оповитого вранішнім туманом ставка, своїм співом нас зустріли пташки. прошелестів крилами журавель. терпкий аромат польових квітів лоскотав ніздрі. ми зупинилися на березі і у зручному місці розклали свої нехитрі снасті. як по команді, закинули гачки з лескою у воду. першим у воді застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина - і тато витяг окунця. потім я витяг карася. мій друг віталик не забарився і теж витяг карася. втомлені, але веселі, з уловом ми поверталися додому. першим нас зустрів мій собака чара. він швидко побіг до нас і почав обнюхувати і крутити руденьким хвостом. але час, нажаль, спливає скоро закінчилися канікули, і треба було знову повертатися до міста, щоб продовжити навчання. як чудово влітку!