Казка про прислівник і його роль у мовленні

    жив собі прислівник на землі.та нне знав що йому робити.зустрів він якось лисицю.та питає вона його. ти живеш люб'язний? живу! а ти як? я погано! піду улітку в поле качечку спіймать,а вона спорхне та у небо.і я голодна знову залишаюсь,-відповідає сумно лисиця. я куди не піду,хоч в поле,хоч вгору,до лісу,мене всюди зустрічають усі з радістю.     тому, що без мене ніхто не знав би,як ім гарно живется.де вони знаходяться ,куди вони ходять,звідки приходять та коли треба їм щось робити,-ось так і промовив прислівник.та пішов далі по світу мандрувати.

Дідусеві казки коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. у мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся.  у нас вдома завжди було багато книжок з казками. там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - ійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. з цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. а ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей. навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.

Одного разу жили дід та баба. баба була працьвитою,а дід був дуже скупий.одного разу до нього прийшла жінка та попросила трохи хліба але він сказав що хліба не має і що він не дає хліб якимсь бідним та брудним людям.одного разу дід йшов по лісу та побачив що йде заєць.заєць попросив трохи моркви яку дід саме назбирав але дід сказав,що моркви його і він нікому її не дасть.дід йшов йшов але раптом впав в яму він кликав кликав але ніхто не йде.тут дід побачив зайця і попросив заєць покликаний ведмедя і вони визволити дідусь і заєць сказав ,, ти мені ні чого не дав хоч я тебе просив а в мене а були голодні діти а я тебе визволив і ні що не прошу" с тих пір дід завжди ділився і не був скупим.