Познач, як пишуться службові слова з словами в реченні, разом, окремо, через рисочку.

Службови слова з словами  пишуться  окремо

1. розглянемо умови проведення хімічного досліду. (речення просте, розповідне, неокличне, односкладне - означено-особові, поширене, повне, неускладнене) . розглянемо - простий присудок, виражений дієсловом умови - – додаток, виражений іменником проведення – додаток, виражений іменником хімічного досліду - додаток, виражений складним словосполучен. (прикметник, іменник ). 2. у школі готуються до випускних іспитів. (речення просте, розповідне, неокличне, односкладне - неозначено-особові, поширене, повне, неускладнене) . готуються - простий присудок, виражений дієсловом у школі - обставина, выраж. іменником с прийменником до випускних іспитів - додаток, виражений складним словосполучен. (прийменник, прикметник, іменник ). 3. на віку як на довгій ниві, не пройдеш, ніг не поколовши. (речення просте, розповідне, неокличне, односкладне - узагальнено-особові, поширене, повне, ускладнене –   оборотом ) . не пройдеш - простий присудок, виражений дієсловом, часткой на віку - обставина, выраж. іменником с прийменником ніг не поколовши - обставина, выраж. деепричастным оборотом. 4. верхівя дерев торкнуло вітерцем. (речення просте, розповідне, неокличне, односкладне - безособові, поширене, повне, неускладнене) . торкнуло - простий присудок, виражений дієсловом верхівя - додаток, виражений іменником дерев - додаток, виражений іменником вітерцем - обставина, выраж.  5. неповторні картини дитинства. речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене. картини - підмет, виражений іменником неповторні – іменний складений присудок, виражений прикметником. дитинства - означення, выраж. іменником 

Сергій васильківський - відомий український художник. яскравість барв, ясність і простота – ось головні риси його творів. картини ніби сміються, радуючи око. з них так і б’є сила, сміливість, відвага й завзяття. кому траплялося відвідати васильківського в харкові, той пам’ятає його маленьку хатку, де жив він зі своєю старою недужою матір’ю. майстерня – простора й світла. стіни її обвішано малюнками й картинами.сам хазяїн – невисокий на зріст, присадкуватий чоловік, з копицею рудого волосся на круглій голові, у вишиваній сорочці. на кругластім обличчі – малі вусики, круте підборіддя і короткий ніс. звертають на себе увагу невеликі, але допитливі й цікаві очі. на устах раз у раз грає лукава усмішка. з першого разу неважко зрозуміти, що маєш справу з артистичною натурою. про це свідчать мова, жваві рухи й міміка. з його пересипаної дотепами розмови б’є свіжий гумор. та найцікавіше враження справляє той український містечковий жаргон, що інколи вживає васильківський. здається, не був би він художником, то став би актором. які цікаві його анекдоти про приятелів і знайомих! не кожному він показує свої карикатури на деяких харківських діячів. вони вражають майстерністю. на жаль, карикатури мусять лежати у схованці.прощаючись, я звернув увагу на картину, що стояла в кутку. полотно не продалося на виставці. я стояв перед картиною як прикутий, не відводячи очей.широкий неосяжний степ. смеркає. на першім плані стоїть, схилившись у важкій задумі, чабан. вівці позбивалися в купки. тиша і сум. чи ж може бути кращий символ сучасного стану україни? проводир у безпорадній задумі, подібний до овець усе нагадувало гірку дійсність і хапало за серце. (за м.вороним1; 250 сл.)