Скласти розповідь про мого друга за

Ямаю багато друзів та приятелів. але сергій серед них є найкращим другом. ми живемо з ним в одному дворі та навчаємося в одному класі. на жаль, за однією партою ми з сергієм не сидимо. вчителі не дозволяють нам цього, щоб ми не не відволікали один одного на уроках.у мого друга темне волосся, сірі очі. він дещо нижчий від мене зростом та худіший, хоча ми з ним однолітки. проте сергій має міцні руки та, взагалі, не скаржиться на силу та на спортивну форму.ми дружимо з сергійком вже чотири роки. разом ми граємо у футбол та баскетбол. їздимо на велосипедах на річку та навіть там. також мій друг приходить до мене грати в комп'ютерні ігри, тому що у нього вдома комп'ютера немає. тут наши смаки різняться. сергій любить грати у віртуальні гонки, а мені до вподоби ігри-мандрівки. але це не стає на заваді нашій дружбі.сергій добрий та веселий хлопець, жвавий та бадьорий. він будь-коли може поліпшити оточуючим його людям настрій своєю посмішкою чи жартами. мій друг також любить розповідати анекдоти та смішні історії. сергій залишається добрим другом не лише в іграх, але й у біді. через це твір про справжнього друга я вирішив написати саме про сергія, а не про когось іншого. адже саме цей хлопець завжди є мені, і не тільки тоді, коли я прошу. часто сергійко сам бачить, що я сам не можу впоратися з чимось. тоді він сам спішить або дати корисну пораду.

Суми – невеличке місто за мірками сучасних європейських мегаполісів, лише 270 тисяч жителів, але привабливе своїм тихим спокійним життям. вулиці тонуть у зелені, де-не-де височіють дзвіниці церков та храмів, найвідоміші з них – спасо-преображенський та троїцький собори.за давньою легендою, свою назву поселення отримало в 17 столітті завдяки козацькій знахідці – біля річки, що впадає в псел, до рук козакам потрапили цілих три сумки з грошима. відтоді і річка стала сумкою, і місто сумами. у центрі навіть пам’ятник споруджено на одній з центральних вулиць у вигляді фонтану-колодязя з підвішеною торбою. всі, що минають його, обов’язково змочують у ньому свої гаманці, щоб привабити гроші.а візиткою міста є дерев’яна альтанка з мереживною різьбою, побудована без єдиного цвяха, до речі, єдина споруда з дерева, що вціліла під час фашистського нашестя. кажуть, її побудовано саме на тому місці, де колись намагалися знайти нафту, і ось тепер замість бурової вишки, на щастя, височіє ця гордість сумчан, обсаджена пишними рожевими флоксами.дуже полюбляють і сумчани, і гості міста відпочивати у міському парку культури імені кожедуба, адже тут часто відбуваються різні виставки, фестивалі та інші культурні заходи. для тих, хто захоплюється спортом, є стадіон «ювілейний». а ще улюблені місця сумчан – звичайно ж, пляжі на березі псла. хтось сперечатиметься, що є на світі і гарніші місця, ніж суми, але для жителів міста воно найпривабливіше і найрідніше.

Моя вулиця зимовим вечором.великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар та проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осі на гілках дерев. я виходжу зі свого під'ї тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки. йду серед дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.ще тільки шість годин вечора, але вже темно. світяться вікна будівель. там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ. мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі, різні кольори и різне світло. світиться вікно – значить, кипить життя, значить, там тепло і затишно.ось попереду шістнадцятиповерховий будинок . на тлі дев'ятиповерхівок він виглядає своєрідною свічкою. на першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з вивіскою – котом ваською, який лежить на прилавку.потім ще одна схожа будівля з кафе на першому поверсі і знову будинки, будинки. все це справа, а зліва проспект з автомобілями, які нескінченно, навіть вночі, снують туди-сюди. іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежний бік вулиці – так багато машин. світлофор змушує цей потік на хвилину призупинитися, щоб дати пі можливість перейти вулицю. і знову шум, світло фар. рух, рух, рух. це моя вулиця. рідна вулиця зимовим вечором. сучасна, галаслива, така, як і багато інших в нашому місті, але така рідна і неповторна для мене.