День перемоги твір з відокремленними додатками. дуже надо, і!

День перемо́ги (рос. день победы) — державне свято радянського союзу, що відзначалося щорічно 9 травня «на згадку про переможне завершення великої вітчизняної війнирадянського народу проти німецько-фашистських загарбників»[1]. дата пов'язана з прийняттям капітуляції німеччини у війні в радянській зоні окупації в передмісті берліна карлсхорсті за московським часом. встановлене указом президії верховної ради срср від 8 травня 1945 року (ще до підписання) як день «всенародного торжества»[1]. у 1948році, враховуючи жахливі наслідки війни, зокрема наявність на той момент величезної кількості інвалідів, свято скасували[2]. статус державного свята й неробочого дня 9 травня знову отримало 1965 року[3]. з того часу урочистими військовими радянської армії на червоній площі в москві. також святкувався у деяких країнахваршавського договору

    уявімо собі на мить, що  українці  є однією сім'єю.

    це велика і дружня родина.  у ній панує  любов і злагода. усі поважають один одного. не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. не крадуть. не ображають нікого.   не обманюють і не використовують інших.  поганих слів не вживають.  усі є добрими і щирими. безкорисливими і співчутливими.  працьовитими і чесними. люблять свій край.

    у такому випадку зникнуть злочини. не буде голодних і самотніх людей.  не будуть покинуті діти. у кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх.  усі будуть щасливими. 

Ти знаєш, що ти – людина?   ти знаєш про це, чи ні?   усмішка твоя – єдина.  мука твоя – єдина,  очі твої – одні.  що потрібно для того, щоб називатися людиною? одні скажуть – бути чесним і порядним, інші – мати багато грошей, треті й зовсім скажуть, що для цього нічого не потрібно, бо вони мають руки, ходять на ногах, а це вже й так людина, а з малої чи великої літери – яка різниця? але різниця є, і дуже велика, адже від тварин ми відрізняємося не тільки анатомічними ознаками, і навіть не розвиненим інтелектом, а й людяністю.  для того, щоб стати людиною з великої літери, треба бути справедливим, чесним і добрим. однак головне, на мій погляд, – це любов до ближнього. адже добре відомо: щоб до тебе ставилися так, як ти хотів би, треба так само ставитися й до інших. а це означає, що треба постійно пам’ятати: завжди поряд є люди, яким, можливо, потрібна і співчуття. може, саме від вас ці люди сподіваються отримати , можливо саме від вас вони потребують співчуття. тому десять разів подумайте, перш, ніж відвертатися від людини: ви теж бували чи коли-небудь опинитеся в ситуаціях, коли буде необхідна добра порада або просто ласкавий погляд.  може хтось спостерігав, як кішку, на яку на вулиці собаки, сміливо і дружно захищають інші кішки, проти суперника, набагато сильнішого за них, і не роздумуючи над цим. та якщо тварини захищають одна одну, то чому ж люди часто залишаються байдужими до нещасть інших, навіть до нещасть своїх близьких?   радує те, що це скоріше виключення, ніж правило. бо і в реальному житті, і в літературі є багато прикладів справжньої самопожертви заради щастя і свободи інших. це і славетні сини запорізького козацтва, і прогресивні діячі часів молодої радянської україни, і герої великої вітчизняної війни, і наші сучасники, які відстоюють право нашої країни рухатися шляхом незалежності та свободи, шляхом розвитку та європейської інтеграції.  не обов’язково шукати приклади людяності серед відомих історичних постатей, можна просто уважно озирнутися навколо, придивитися до своїх друзів і близьких, зазирнути у свою власну душу. саме так можна зрозуміти, що істинний безкорисливий подвиг в ім’я людей завжди поруч з нами.  отже, давайте навчимося один одного любити, поважати почуття, думки і прагнення інших людей, давайте за основу свого життя візьмемо правило жити не тільки за державними законами, а й за законами моралі та честі, тими складовими, які основу того, що робить нас людьми з великої літери.