Твір на тему (ми в україні, такий український народ) 15-20речень

Непереможна та нездоланна україна. скільки сенсу містить цей вислів. рідна та незалежна країна, вибита за для нас нашими могутніми пращурами кров`ю та честю. я пишаюсь своїм цілеспрямовані/ім і гордим народом, який на протязі кількох століть боровся за право називатися вільним. я вважаю, що моя батьківщина ~ найкраща у світі, тому що наші діди як ніхто інший довели, що ми варті своєї історії, свободи та істинного духу справжнього нездоланного народу. звісно, отримане право на власну долю далося не з легкістю, але наш народ витримав всі випробування. та пишатися можна не тільки нашою історією.треба лише зупинитися на мить і подивитися на чарівну красу україни: безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! що є кращого на світі? я справді щасливий, що народився і живу на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. мій рідний край! овіяний вітрами історії, оспіваний у піснях, прославлений у легендах.  дуже ганебно становиться на душі, коли подивишся що робить з сучасною україною її чи можна так просто зневажати її історію, її народ, який своїм потом виборов нашу державу. в загалом, потрібно почати з  себе, потрібно довести нашим пращурам-козакам, що ми варті їхньої історії та боротьби за ту батьківщину, яку маємо зараз. любити свій край - це по-перше означає не бажати йому зла, поважати мову, культуру, літературу,  побут, історі а найголовніше - не бути байдужим і робити все на користь україни! український народ, як і кожна людна, має право бути господарем у своєму домі, на своїй землі і самому вирішувати свою долю. безмежна любов  кожного громадянина до своєї україни піднятися їй з колін і відродитисъ!   сьогодні україна вільна, суверенна держава, яка будує нове життя, життя яким будуть жити наші діти. тож, вернемо бувалу славу нашої батьківщини і покажемо, що ми гідні називатися українцями!

    пропоную скласти таку казку про лісову школу:     настав понеділок. всі дітлахи лісу спішать до школи. ось пролунав дзвоник. вчителька сова вже чекає своїх учнів. лисичка з зайчиком вже на місці. лише ведмедика немає. вчителька вирішує почекати і бачить, що здалеку забігає ведмедик. вчителька питає:     - ведмедику, чому ти знову запізнився? зараз же не зима, ще рано в сплячку впадати!     - вибачте, будь ласка. просто я забув взяти з собою сніданок. а матуся вчора як раз зібрала для мене горщик з медом.     - сідай за парту та більше ніколи не запізнюйся!     ведмедик сів за парту, а вчителька почала урок української мови. ведмедику було соромно, що він запізнився. тому відтоді він весь час приходив на уроки вчасно.

первинне латинське слово «толерантність» означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалося з такими поняттями, як «біль», «зло»! у xvi в. до цього і інші значення - «дозвіл», «стриманість». з того-часу толерантність трактувалася і як поступка в питанні про релігійній свободі - дозвіл з боку держави і офіційної церкви відправлення інших релігійних, культів. віротерпимість була історично першою і домінуючою формою прояву толерантності. головним засобом досягнення толерантності в епоху нового часу стало відділення церкви від держави, а також і відмова в праві карати іновірців. важливо підкреслити, що терпимість до чужої точки зору не припускає відмови від її критики або від власних переконань.

тобто сьогодні ми розуміємо, що термін «толерантність» (від латинського «толеран») - терпіння, переносимість, поблажливість. словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. на сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, ухвалення, розуміння. визнання - це здатність бачити в іншому саме іншого, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.толерантність у новому тисячолітті - спосіб виживання людства, умова гармонійних відносин у суспільстві.