24 займенники які пишуться окремо пліз24 займенники які пишуться окремо пліз дуже потрібно

До вподоби, до гурту, до діла, до загину, до краю, до ладу, до лиха, до міри, до пари, до побачення, до речі, до сих пір, до смерті, до сьогодні, за кордон, за рахунок, з-за кордону, з краю в край, з розгону, на бігу, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на віку, на диво, на жаль

По-новому,будь-який,

струнка, пишна, пахуча новорічна ялинка – справжня окраса новорічних свят. свіжа, принесена в дім з зимового морозу, вона наче казкова лісова принцеса веде за собою святковий настрій. ялинку встановлюють у кімнаті на видноті та починають прикрашати.

прикрашання новорічної ялинки – відповідальне та радісне заняття. з коробок дістають блискучі прикраси – кульки, іграшки, дощик, цукерки у золотих обгортках. спочатку встановлюють верхівку або зірку, потім розвішують найбільші кульки. ялинку опутують спіраллю різнокольорових ліхтариків. маленькі фігурки казкових героїв, тваринок, янголів рівномірно розвішують по всіх гілках, щоб не було негарних прогалин та пустоти. ще на гілки розкладують мохнатий сріблястий дощик та невагомі білі сніжинки з вати.

під ялинку ставлять фігури діда мороза та снігуроньки, а навкруги розсаджують великі м’які іграшки. вони будуть охороняти до ранку подарунки, які члени родини приготували одне для одного.

коли все готово, запалюють ліхтарики, і у всіх блискучих іграшках на ялинці починають грати барвисті вогники. зігріта ім теплом, ялинка розливає навкруги м’який затишний аромат хвої, який створює чудовий святковий настрій для усіх.

шкода, коли по закінченні свят доводиться розбирати та викидати втомлену й посохлу ялинку. хоч і кажуть, що проріджувати їх у лісі необхідно, і вони все одно були б зрубані, мені все одно шкода. тому мені дуже подобається, що деякі люди наряджають новорічні ялини у дворі або просто на вулиці. і кожного наступного року така ялинка, наче стара добра знайома, що підросла за цей час, приходитиме в гості відзначати свята знов і знов!

Коли я чую рідну мову то я відкриваю для себе великий і чарівний світ життя. Мова - це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбиток його історії, характер, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаються колоскові, які наспівувала мати, перші враження, здобуті тільки цією, єдиною і неповторною мовою. Мовою, якою говорили діди і прадіди, з любов'ю до якої дитина з'являється на світ. Тому, давайте поважати та берегти рідну мову.