Напишіть невеликий твір на тему "чого я не люблю„!

Яне люблю осінь! тому що з осінью приходить розчарування і сум. ось-ось ще ми купались у променях сонечка: )так я мабуть люблю сонце: )а вже йдеш по пустинним алеям,під ногами сухе листя-це чарівна краса,але сумна…ти розумієш,що все заради чього ти жив літом і весною,во все, що ти вірив пішло з ними!           я не люблю брехню! мабуть-це саме страшне, коли тебе обманює близька людина. брехня не робить людину краще, вона заплутує тебе! очі-це те що саме правдиве у людини. по ним я завжди побачу правду.. вони дзеркальне відображення душі!

Вначале:             не озираючись, учень побіг додому.             відкрившись, магазин почав роботу.             побачивши маму, дитина посміхнувся.в конце:             команда виграє, помінявши гравця.             фірма почне процвітати, вибравшись з кризи.             завдяки покупця за покупку, продавець видав йому чек.

Одного осіннього дня, коли я ще була зовсім мала, а в ліс можна було ходити і не боятися вовків, моя бабуся покликала мене з собою по гриби. вона нахилялася біля кожного горбочка, штовхала його довгою палицею, і, впевнившись, що там немає гриба, йшла далі. я по-трохи відставала, і не встигала за нею, бо була зачарована красою золотої осені. зненацька я почула тихий шелест позаду. я не боялась, хоч і кажуть, що з покон-віків тут водяться ведмеді. оглянувшись назад, серед пожовклого листя я побачила їжачка, який ніс на своїй колючій спинці декілька опеньків. маленьке створіння повільно рухалося, а ззаду щось неначе кралося за ним. я ніяк не могла вгледіти, що воно є. коли тваринка підібралася ближче до їжачка, я побачила надзвичайної краси лисичку. їжачок підняв голову догори і почав прислуховуватися. лисиця тим часом тихо просувалася до нього. маленький їжак швидко скрутився, зрозумівши в чому ріс, а лисиця тим часом підійшла дуже близько і опустила свою довгу мордочку, уткнувшись носом в колючки. руда не помічаючи мене, штовхнула їжака вперед і, облизувалася, намагаючись виманити їжака лапою. маленьке створіння, що було схоже на м'яч з голками, навіть не думало розвертатися. аж раптом, я почула знайоме бабусине : "". я відгукнулася, а коли подивилася на місце, де була лисиця не побачила нікого, крім хороброго їжачка-хитрячка, який вирушив далі, немов нічого не сталося.