Написать твір -оповідання на основі

Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. з собою обов'язково беру фотокамеру. сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь не прогулянку. напровесні під час відлиги з'являються першоцвіти. я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. на невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки - це проліски. розквітла перша квітка весни. два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. вона колихається від найменшого подиху вітру. ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і жовтими тичинками. а ось їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро зверху, знизу, збоку.    м'яко ступаючи по сніжку    швидко      повертаюсь додому, а ззаду залишився загадковий ліс.

Подвоєння приголосних утворюється: 1. при збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і пост­фікса, частин слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, пере­нісся; міськком, юннат. 2. у прикметниках на -? енн(ий), -? анн(ий) (ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний. 3. у словах бовван, ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них. подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається: 1. в усіх відмінках іменників середнього роду ii відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. але: сторіч, знань, знарядь. якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів. 2. перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; ілля, іллі, іллю, іллею; стаття, статті, статтею (але – статей). 3. перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (iii відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, січ – січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю. якщо в називному відмінку однини основа закінчується на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю. 4. у прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню. 5. у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.

Чим  більше  мов  знає  людина   –  тим  вона  багатша. чим  більше  людина  знає,   тим  вільніша  вона  в  свої планах. якщо ти  освічений – тобі відкриваються безліч дверей, ти помічаєш те, на що  інші не звертають увагу. знання — світло, незнання — темрява. стара приказка говорить: «скільки  мов  ти  знаєш, стільки раз ти  людина».  отже вивчайте  мови  та будете розумово  багатими, і вам буде легше  спілкуватися з іншими  людьми!