Речення можуть бути - розповідне речення - це питальне речення -це спонукальне речення- це усі ці речення можуть бути якщо вони вимовляються з інтонацією

Розповідне  речення  те в якому  в кінці  ставиться  крапка  питальне  речення  те в якому в кінці  ставиться знак  питання спонукальне  речення  те в якому в кінці ставиться  знак  оклику

Ять відсотків була упевнена у своїй перемозі.на конференцію прибуло п'ятсот сорок делегатів з різних куточків світу. я на дев'яносто дев'ять відсотків була упевнена у своїй перемозі. на столі лежали дванадцять кольорових олівців і манили мене взятись за малювання.   всього за кілька хвилин у  коробці залишилась одна третя цукерок..вісім четвертих   - це неправильний дріб. дві з половиною години тривали батьківські збори, адже вирішувалиль непрості питання. на подвір'ї бігало з півтора десятка курей, дрімав собака, поважно проходжувався кіт. от і завершується перша чверть цього навчального року.половина дітей раптово захворіла, довелось перенести запланований захід. коли дівчина зібігла до хати, побачила, що  третина   гостей уже пішла додому.

Маємо душу є така притча. повінь на закарпатті. чоловік прокинувся у своїй хаті тоді, коли вода сягнула печі, де він міцно спав. поліз на горище, вибрався на дах. почав благати бога: “господи милостивий і милосердний, порятуй мене! ” підпливли рятувальники на човні. -                дядьку, перелізайте в човна! -                я почекаю, мене бог порятує. вода прибуває. чоловік молиться. вдруге й утретє підпливали рятувальники, але він знову відмовився. врешті вода сягнула горла, рота, очей. утонув. коли його душа постала перед богом, вона спитала: -                чому ти не врятував мене? -    я тричі хотів тебе порятувати, посилаючи човна, - відповів бог. – ти відхилив мою поміч. ця притча стосується й нашої вітчизни. господь подав україні свого рятівного човна. мусимо пам’ятати: бог прихильний-таки до україни й українців. адже наперекір багатьом трагедіям і потрясінням ми збереглися як повноцінний і самобутній народ, а не якесь напівзабуте плем’я. після багатьох воєн у нас збереглися софія і києво-печерська лавра, збереглося багато давніх ікон, наділених чудодійною силою. ми маємо сотні тисяч унікальних пісень, неповторне мистецтво писанкарства, вишивання, різьблення, дерев’яної архітектури, народного живопису. маємо рідкісної енергетики і веселого зухвальства народні танці. маємо мудрий і делікатний гумор. маємо свою оригінальну культуру. отже, маємо душу. її не заперечить ніхто. найлютіший наш ворог не заперечить