Твір на тему " які риси характеру я хочу в собі виховати"

  які риси характеру я хочу в собі виховати              мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш? " або "ким мрієш бути? ". у молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як карабас-барабас або бармалей. але то було усе несерйозно і необмірковано. згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. я посварився 3 усіма своїми друзями. спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. чомусь я тоді так думав. але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. батьки відразу відчули, що у мене неприємності. одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. з тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? мабуть, причина у мені. я дивився на батька і хотів бути таким, як він. мій батько - посадова особа. у нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. він знає так багато! на день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. а за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. з тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. а ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною. 

Диктант "Мандрівки печерами України"

Найбільше печер на плато Чатир-Даг в окупованому нині Криму, там нараховується понад 1000 карстових вирв, печер, шахт і колодязів.

Найглибша тамтешня печера — Солдатська, її глибина — 500 м, в ній можна від душі розважитись і помісити вапнякову брудоту.

Най ша печера — Озерна на Тернопільщині. При довжині 114 км вона має площу 310 тис. м². Уявляєте, а ви ходите по поверхні й не підозрюєте, що там прірва.

Найдовша печера в Україні — Оптимістична, розташована поблизу Королівки в Тернопільській області. У ній розвідано і зафіксовано у мапах 188 км ходів на глибині 20 м. Вона ж — найдовша гіпсова печера у світі.Найдоступніша печера для туристів — Кришталева. Вона розташована на високому скелястому березі Циганки, що на околиці Нижнього Кривчого в Тернопільській області. Усі її коридори й зали майже на 22 км, туристичний маршрут має 3 км. До неї є зручний під’їзд, а центральний лабіринт підсвічений електричними лампами. Тут багато коридорів, залів, гротів, стіни й стелі яких вкриті різнокольоровими кристалами гіпсу.

Объяснение:

- Може не підемо?-тихо сказав Кося.

- Засміють, - зітхнув Колько.

- Засміють, - погодився Кося.

- Та й характери ж домовились гартувати, - скривився Колько.

- Домовились... - зітхнув Кося.

- Здрастуйте, дядю вовк! - здалеку привіталися Кося й Колько.

- Пррривіт! - прищулив на них хиже око тато-вовк.

- Як поживає ваш В-вовчик? - загукав здаля Колько.

- Як його здоров"я? - загукав Кося Вухань.

- А що йому зррробиться? Добре поживає, ледащо. У школі він.

Це уривок з книги В.Нестайко "Дивовижні пригоди в лісовій школі"