Твір на тему: "спішу у храм святого слова"

господь наш иисус христос, пришедший на землю спасения нашего ради, основал церковь, где невидимо присутствует и поныне, подавая нам все необходимое для жизни вечной, где "невидимо силы небесные служат", как сказано в православном песнопении. "где двое или трое собраны во имя мое, там я посреди них" (евангелие от матфея, глава 18, стих 20), - сказал он своим ученикам апостолам и всем нам, верующим в него. поэтому много теряют те, кто редко посещает храм божий. еще больше согрешают родители, которые не заботятся о том, чтобы дети их посещали церковь. помните слова спасителя: "пустите детей и не препятствуйте им приходить ко мне, ибо таковых есть царство небесное" "не хлебом одним будет жить человек, но всяким словом, исходящим из уст божиих"- говорит нам спаситель. пища духовная так же необходима душе человеческой, как пища телесная для поддержания телесных сил. а где же христианин услышит слово божие, как не в храме, там, где сам господь невидимо наставляет собравшихся во имя его? чье учение проповедуется в церкви? учение пророков и апостолов, говоривших по внушению духа святого, учение самого спасителя, который есть истинная мудрость, истинная жизнь, истинный путь, истинный свет, просвещающий всякого человека, грядущего в мир.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів тлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.

Объяснение:

1. 0рфей, до речі, також був фракієць(Л. Костенко).

2. А завтра ж у мене, зна­єш, важливі справи в місті (П. Жур)

3.Метеором огнистим ударив в дніпровські степи і, здавалось, — вріс (Є. Маланюк).

4.Душа, справді, у мене досі була холодна, бо не світило їй сонце (М. Стельмах). 

5. Шкода, ми втрачає­мо прекрасного солдата (В. Собко)

6.0, правда, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє… (Олександр Олесь).

7. Ця пісня в душі моїй, знаю, бринить, на­ че напнута туго струна (Л. Первомайський ).

8..Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу… (Т. Шевченко).

9.Буває, часом сліпну од краси (Л. Костенко).