Іть скласти п'ять речень на одну тему з відокремлюваним членами

Природа  зраділа хліба,  змиті дощем,  яскраво зеленіли.  неподалік  поля стояв гайок, оперезаний з різних боків, наче воротями,   бадилистими  заростями.  крім  них,  росли  ще  різні  трави  -  звичайне лугове  згаття.  підвівши  голівки,  вітали  сонечко  й  чевоно-чорні  маки.  усе  тут,  за  селом,  раділо  прийдешньому  дню.  

Сьогодні дуже теплий день весни. я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. думала про свої плани. думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. я приготувала собі сніданок. і пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. я йому за це дуже вдячна. у тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. у моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я спострегаю усе літо допоки я на канікулах. я ситно поснідала. помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. довго думала: а чому це я раніше його не побачила ? коли ще у вікно зранку заглядала ? для когось це буде загадкою, а саме для мене: самим прекрасним, що є навесні !

Сьогодні дуже теплий день весни. я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. думала про свої плани. думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. я приготувала собі сніданок. і пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. я йому за це дуже вдячна. у тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. у моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я спострегаю усе літо допоки я на канікулах. я ситно поснідала. помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. підійшовши блидче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. довго думала: а чому це я раніше його не побачила ? коли ще у вікно зранку заглядала ? для когось це буде загадкою, а саме для мене: самим прекрасним, що є навесні !