Написати твір-роздум на основі власного досвіду. справжній друг-хто він?

Кажуть, що у кожної людини повинна бути хороша робота, міцна сім’я і справжній друг, який завжди буде поруч. а ще існує думка, що сім’ю завести простіше, ніж знайти вірного друга. як би там не було, але дружба відіграє важливу роль в житті кожної сучасної людини. ось до кого ми йдемо, щоб поділитися секретами? а кому плачемо в жилетку, розповідаємо про те, що недавно зустріли любов всього свого життя і взагалі втратили голову? одному. а яким повинен бути справжній друг? спробуємо в цьому розібратися. вважається, що друзів може бути декілька, а ось вірний друг тільки один. адже і правда, не підеш же ти розповідати найпотаємніше близькому знайомому, який ніби як друг, а ніби й немає. щоб знайти вірного друга, доведеться попотіти. хоча, чи можна його знайти. тут, як везіння в казино: або воно є, або його немає. найчастіше вірних справжніх друзів ми зустрічаємо в глибокому дитинстві, йдемо разом з ними в школу, радіємо кожній події, а ставши дорослими, продовжуємо підтримувати відносини, залишаючись самими близьким людьми на планеті. але це не означає, що справжню дружбу не можна зустріти в дорослому житті. дружбу, як і кохання, всі віки покірні. просто хочеться сказати, що вірний друг не впаде вам на голову. знадобляться багато років, щоб він зміг отримати статус справжнього.

Навіщо потрібні бібліотеки? (твір-роздум) це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. насправді це словами не описати. особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. а ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні здається, що я вигадую? ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре. бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. ніщо не може замінити спілкування з книгою. обмін інформацією та емоціями. так, саме обмін. бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. це справжнісінький діалог. голос читача не менш важливий, ніж голос автора. колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— ну, як вистава? — жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті! » те ж саме й з книжками. читач має бути талановитим. зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. але втрачається спілкування з книгою. хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її змі коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. книга — це ніби зовнішність тексту. без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова. бібліотеки не тільки нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту. бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.

Ячасто замислююся над тим, яке значення мають у моєму житті етика й етикет. може здаватись, що в сучас­ному світі вони втратили свою значущість. та це не так: принципи етики і правила етикету стосуються кожної люди  я добре розумію різницю між етикетом і етикою. але ж мова йде про мої конкретні проблеми щодо першого й другого. наведу приклад зі свого життя. якось мене запросила на вечірку моя добра знайома з паралельного класу. сподіваючись потрапити на пересічну вечірку, я вдягла светр, джинси й кросівки. треба сказати, що моя знайома живе непогано. коли я зайшла до просторого холу її елітної квартири, то зрозуміла свою помилку. гості були одягнені досить строго: хлопці в білих сорочках і краватках, дівча­та — у красивих вечірніх сукнях. у цій компанії я побу­ла недовго, і дивилися на мене, як на привида. ось так мені довелося порушити правила етикету. тепер, збираючись кудись, я розпитую, чого мені чекати: дружньої вечір­ки або ж костюмованого . етика є наукою про живий процес спілкування, де не­рідко не можуть ніякі правила. візьмемо, на­приклад, просту ситуацію, коли конче необхідно втрутитися в розмову. способів для цього існує багато. найрозповсюдженіший з них — попросити пробачення, й поки співбе­сідники ще не отямились, поставити своє запитання. на жаль, я помічаю за собою схильність порушувати правила етики. я можу гукнути: “гей, послухай! ”. ще я інколи заважаю батькам у їх розмовах, бо чомусь вважаю, що мої справи важливіші за