Вміння зберегти власну індивідуальність-важлива риса характеру людини

Вміння зберегти власну індивідуальність - важлива риса характеру людини ніхто не буде заперечувати, що кожна людина є індівідуальністю. ми всі різні, і це дуже добре: якби ми б були однаковими, жити було б сумно. наші звички, переконання, вподобання, смаки, прихильності до того чи іншого - все це певною мірою робить нас такими, якими ми є.  добре, коли рідні, близькі та друзі людини це розуміють та поважають її вибір. а якщо ні? доволі часто буває так, що батьки, тітки з дядьками та бабусі з дідусями вважають, що їм краще знати, що потрібно дитині або навіть підлітку: що носити, яку музику слухати, що читати, які гуртки відві доходить до відвертого тиску та примушування. хлопця, що мріє про музикальну школу, ві у секцію футболу, а дівчинку, яка хоче займатися робототехнікою, записують на танці. якщо їм не вдасться відмовитися, то обидва швидше за все будуть тихо ненавидіти заняття, яке не вони самі вибрали.    як на мене, більшість труднощів так званого перехідного віку мають причиною саме це прагнення старших все вирішувати за людину, що підростає. якщо з дитинства не давати людині вибору і абсолютно все вирішувати за неї, то вона або зламається, стане безвольною та пасивною, або буде боротися - так, як може. не завжди батьки, наполягаючи на своєму за будь-яку ціну, розуміють, що їхня дитина протестує проти непотрібного тиску, який може зруйнувати її особистість та самоповагу. якщо людина ще в дитинстві не навчиться сама робити вибір, захищати цій вибір, помилятися та виправляти свої помилки, то вона не зможе стати цілісною самодостатньою особистістю, а буде все життя залежити від вказівок інших. 

Яхочу щоб усі люди нашої планети були щасливі. завтрашній день я хочу щоб був насичений любов*ю, радістю, дитячим сміхом. я хочу прокинутися у країні без війни, без важко хворих дітей, без дітей сиріт або тих, які немають даху над головою. я хочу щоб уся малеча яка перебуває у дитячих будинках залишилася з своїми батьками, щоб ті діти які були важко хворі, а батьки немали коштів для лікування-назавжди видужали та залишилися щасливими. також я думаю ніхто нехотів би щоб усі проблеми вирішувалися завдяки грошам

Моє рідне місто — одеса. яких тільки поетичних назв не має вона! місто-герой, південна столиця, південна пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! вона єдина в світі, унікальна. опис місцевості в одесі слід починати з її історичного центру. там старовинні вулички, ласкаве чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. а ще — найбільший та найпотужніший в україні морський порт. одеса — справжні морські ворота країни. влітку до нас приїжджає багато туристів, щоб прогулятися по легендарній дерибасівській, спуститися потьомкінськими , подивитися на сучасний морський вокзал. по одним лише старим вуличкам одеси можна блукати безкінечно. а потім відпочити на пляжі та поплавати в чистій воді чорного моря. особисто я,люблю це місто за його відкриту,чисту душу.в ньому бачу я себе!