Мені треба твір на тему пригоди на природі

Лісова пригода  я майже весь свій вільний час проводжу зі своєю сім'єю! ми кожного разу під час відпочинку знаходимо якісь пригоди, а наша матуся виконує в них головну роль. ось один із кумедних випадків, який я запам'ятав його на все життя!   це було не дуже давно. кожної осені ми, як великі грибники, вирушаємо до лісу! нас не цікавить знайдемо ми щось або ні! нас цікавить сам процес пошуку, ми полюбляємо рискати по місцевості та як вже з'ясувалося шукати пригоди.  як це все відбувалося! я зі своїм братиком, як самі молодші у родині, пішли оглядати територію, за звичай в наш кругозір входить окружність невеликого радіусу. від нашої зупинки ми відходимо недалеко. але наша матуся, взявши свою найкращу подругу, пішла у саму чащу лісу, думаючи, що там грибів найбільше. вони були впевненні, що добре орієнтуються в лісі. так воно все і сталося, але в переносному значенні! вже через одну годину, наша чоловіча компанія захотіла їсти, вся їжа лежала у машині, але ми вже звикли до того, що за нами завжди треба заносити хвіст та й почали хвилюватися за наших жінок. спочатку тато телефонував нашій мамі, щоб дізнатися вони скоро чи ні, а то вже дуже животи скручувало від голоду. ну як це? вже півтори години пройшло, а ми ще ненагодовані! на це матуся відповіла, що вона знайшли невеличку галявину грибів та скоро вернуться. назбиравши повні кошики, мама з подругою звернули увагу на те, що вони втратили орієнтацію на місцевості та не в змозі самостійно вийти з лісу, але мама взяла владу в свої руки і сказала слова великого : «я все порешаю». вона бере слухавку та телефонує нам, в надії, що ми їх врятуємо. почувши схвильований голос у мобілці, тато побіг до машини та почав натискати на автомобільний клаксон, знаючи, що звук транспорту вони точно почують та прийдуть. але це було марно, подруги були вже дуже далеко і почалася паніка. наш тато, як великий психолог заспокоїв схвильовану матусю та заставив її розповісти йому про місцевість, на якій вони перебувають, в цю хвилину слухавку взяла подруга і як великий сусанін, почала заводити тата у глухий кут. таким чином ніхто з них не міг зрозуміти, де вони знаходяться і що робити далі. вибратися з лісу жінкам допоміг місцевий житель, який на їх щастя проходив мимо. невдовзі мама з подругою повернулися з повними кошиками грибів, вони не були втомлені та перелякані, а навпаки радісно усміхались, що не можна сказати про нас! для себе я зробив висновок, що наша рідна матуся знайде вихід з будь-якої ситуації.

ответ: тримай

Объяснение: -алло !

-алло , привіт Анню , як же давно ми не бачилися , через карантин !

- Оце точно ! Як я вже хочу , аби він закінчився !

- Я теж . Краще б були канікули , ми могли би гуляти разом , ходити у кіно .

- Твоя правда , а ще б могли ходити в торгові центри і в парки !

- Але , на жаль , поки ми вимушені сидіти вдома !

- І робити домашнє завдання , сумно через те , що навіть погуляти вийти не можна !

- Ліпше б ми до школи ходили , ніж на карантині сиділи !

-Згідна ! Ну добре пізніше зізвонимося !

- Добре , Бувай !

- Бувай!

яби ми змогли б об"єднатися в одну родину, то , вважаю, всі наші проблеми стали би не такими вже й складними. керівники піклувались би про своїх підлеглих. лікарі боролись би за життя кожного хворого. нужденність зникла би, не було б безхатніх та сиріт. 

чи може спати спокійно хтось у родині, коли слабий та немічний плаче? й втомлений чи зайнятий будеш, та вирушиш на . чи зможеш істи, коли поряд стоїть голодна людина?   так, було б гарно, яби українці стали однією родиною. але поки це неможливо, треба кожному робити те, що він розуміє й може. треба об"єднуватися всім , хто вже небайдужий.