Прокинувся вин рано ранесенько щоб застати бджилку вдома.а вона вже сидила на квиточци перед своею хаткою и вмивалася краплинкою роси продовж твир

Как скоро это должно быть

-Привіт,як ти думаєш хто така особистість?

-Привіт.Не кожну людину можна так назвати. На мій погляд, особистість – це щира, цілісна людина, яка живе за покликанням. Вона зуміла пізнати свої схильності, розкрити свої таланти, здолати свої недоліки і завдяки цьому досягти успіху в житті та бути щасливою. При цьому вона з повагою ставиться до інших, не дозволяє собі зверхності та презирства.Треба володіти певним набором рис характеру та душевних якостей, щоб мати право нею називатися.

-А що ти розумієш під словом "душевні якості".І яким вони повинні бути?

-Душа—це куточок спокою, який належить лише нам, а тіло — обо-лонка, яка оберігає душу від зовнішніх подразників. Проте один без одного вони існувати не можуть. Це все одно, що горіх і ядро.На мою думку, душа відтворює якісну сутність людини, а тіло —

лише зовнішні принади, які з часом втрачають своє значення.Духовний світ людини глибокий, багатогранний, але непізнаний

до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим прекрасніше їїжиття. Велике значення мають духовні цінності.

-Як ти думаєш ,чи можна бути багатою

людиною, а почуватися нещасним?

-Так,тому що в душі, сповненій праг-

ненням до заможності, уже не лишається місця для добра.

-А чи можна навпаки,не мати багато грошей, а все ж таки бути щасливим?

-Так, бо душа бажає до й захистити як близьку, так і чужу людину. Однимсловом, слід мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню.

-А де народжуються всі вчинки людини?

-Усі вчинки народжуються в душі, благословляються в її соборі. Треба

керуватися в усіх діях вічним дороговказом — святинею собору своєї

душі.

-За що ти цінуєш людей?

- Я ціную людей не за привабливу зовнішність, а за щирість і відкритість

душі.

-А ,які добрі душевні якості ти цінуєш?

Я ціную щирість,співчуття,підтримку у важку хвилину,життєрадісність,відкритість,дружелюбність ,відвагу,ввічливість,терпіння,до хворим і бідним,милосердя.Я ціную таких людей,які залигаться поруч ,коли ти потрапив у біду,незважаючи на власні турботи і проблеми.

-Дякую,я зрозумів,буду розвивати у собі душевні цінності.Дякую,що ти приділив мені увагу.Бувай.

-До зустрічі

БУЛАВА́, и́, ж.

1. Кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін. У великій.. хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою

МИЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. 1. Пестити один одного, виявляючи взаємне кохання, ніжність. Вони [голуби] цілуються і милуються, Сизими крильцями обнімаються (Чуб., V, 1874, 247); Семен Іванович з Галочкою і голубилися, і милувалися (Кв.-Осн., II, 1956, 344); * Образно. Солодко стискається, щастям захлинається серце моє щиреє, що з твоїм кохається, що з твоїм кохається, що з твоїм милується... (Сос., Солов. далі, 1957, 120).

2. ким, чим, з кого - чого, на кого - що, без додатка і з спол. як. Дивитися на кого-, що-небудь, відчуваючи приємність, насолоду; любуватися (у 1 знач.). Ось в холодочку зібралися сиві діди, і милуються дітьми своїми, і тиху розмову ведуть проміж себе (Дн. Чайка, Тв., 1960, 153); Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками (Н.-Лев., II, 1956, 323); Все таке хороше, красне! Дивитися б та милуватися (Мирний, IV, 1955, 321); Хлопці сиділи на згірку край шляху, милуючись селом, що біліло внизу по долині (Гончар, Людина.., 1960, 88); Катерина милувалась на борошно, розглядала на долоні й виставляла на сонце - та й біле ж (Чорн., Визвол. земля, 1959, 171); // Захоплюватися чим-небудь. Куліш говорив, наче милувався своїми словами, впевнений у тому, що відкривав незнані святі істини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 216); Друзі глузували з нього й запевняли, що він і в танк поліз, щоб під гуркіт моторів милуватися зі свого голосу (Ю. Янов., II, 1954, 97).

.

Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь.

Объяснение: