Звуковий запис слів: щасливий, кінчається, дзюрчить, життя

[шчасливий] [к'інчайет'с'а] [дз'урчит'] [жит': а]

Втф                                                                                                                                     2        3 333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333                                    

Твір на тему: «життя – це найтрудніше із мистецтв» за творчістю богдана-ігоря антонича 4.93/5  (98.57%)  14голос[ов]«мої пісні — над рікою часу калиновий міст,я – закоханий в життя прочанин».б.-і. антоничтворча спадщина відомого українського поета богдана-ігоря антонича є ще одним підтвердженням того, що справжній великий талант обов’язково реалізує усі можливості для того, щоб у найкоротший час пробитися через усі перепони і вийти на дорогу передових думок свого часу на той шлях, який нерозривно поєднає серце митця і серце його народу.перша збірка поезій б.-і. антонича була надрукована у 1931 році. у цей час молодий поет після багатьох митарств навчався у львівському університеті на філософському факультеті. перша книжка антонича під назвою «привітання життя» одразу ж увагу прихильників української поезії і стала для автора головним екзаменом освоєння віршованої форми творчої діяльності. поет завжди був переконаний у т ому, що для правильного сприйняття творчості читачем поезії необхідне гармонійне поєднання ритму, графічного зображення і мелодійності.«співають дні все менші, нерівні,піють до півночі півні,  ости, осокори,рій, осі осьвже осіньіоосіньіньнь»вірші у подібній формі зрозумілі далеко не всім, але поет був впевнений у тому, що саме в них криються зворушливі людські почуття. б.-і. антонич писав своєю, так званою «лемківською» мовою, назвоъ якої стало рідне селище поета. вона зовсім не схожа на традиційну мову земляків. та заслуга цього видатного поета не в тому, що він пише особливою мовою, а в тому, що цю мову він прагне поєднати з українським народом. але у першій збірці б.-і. антонича «привітання життя» можна знайти і багато поезій, написаних звичайною досконалою українською мовою і насичених патріотичним громадським змістом. проте, якщо уважно перечитати вірші збірки, в них можна знайти і протилежні твердження. наприклад, людина, яку знає поет, нещаслива і майбутнє для неї – за високими горами.  ось у вірші «об’явлення» він каже: «у блискавок пурпурі стояв на роздоріжжізаслуханий, задивлений поет – сліпий».як бачимо, перша збірка повна суперечливих мотивів і вони – дзеркало душі автора.  думи про розділену на частки душу поета ми вбачаємо у збірці «три перстені»: «і світу ти не схопиш.не вирвеш віршем корінь зла».але минав час, змінювався оточуючий світ, набирало нових ознак політичне і суспільне життя, а разом з цим розвивався і б.-і. антонич, художник і майстер поетичного слова.в одній із своїх поезій він написав: «я є рушниця, радістю набита,якою вистрілю на честь життя».і це так, адже у житті кожної людини є найщасливіший день, коли просто так радієш сонцю, насолоджуєшся красою природи і вбираєш у себе свіжість повітря.оригінально автор розглядає і таку складну сторону життя суспільства, як релігію. щоб мати добрі взаємини зі своїми богами, поет вивчає їхні «мови», тобто мови всього живого на землі. його віра в життя стає по-людськи вільною і видющою.  а українські літературні традиції б.-і. антонич продовжує у своїх поезіях про невмирущість усього живого, про яскравий і неповторний світ природи, про море і степи. про ці вірші він казав: «поет, намагаючись сягнути до дна, до самого кореня, до ядра, глиб природи, зустрічає воду, море, як правічну царину природи». він застерігав: «у дно, у суть, у корінь речі, в лоно,у надро слово і у надро сонця».на думку поета криницею людського життя є не походження людини, а походження її духовної краси і сили. за його словами людському духові немає і не може бути краю.вершиною поезії б.-і. антонича є збірка віршів «зелена євангелія». у віршах цієї книги поет робить глибокі філософські висновки – все повинно падати, гнити, нищитися, і тим самим ставати лоном для нового. ці закони жорстокі, але справедливі і однакові для всіх, хто населяє землю.  ця книга переповнена слуховими і зоровими образами, які їй оригінальності. вірш «концерт» з цієї книги нагадує нам: «не зевс, не пан, не голуб – дух…». і не тільки своєю проблематикою, але й особливим настроєм та унікальною системою образів вірш «концерт» – це великий світ і для теслі, і для поета, а людина – це відбиття і листок тієї рослини, якою є всесвіт. письменник приходить до філософської розв’язки: «не птах, не квіт, це грає змісце грають первні речей і дій,музика суті, дно незглибле».д. павличко, осмислюючи творчість богдана-ігоря антонича, писав у одній із статей: «з вітром століть приходимо до поета й беремо його у вітер століть. мине небагато часу, і в мисль про українську поезію ввійде ім’я закоханого в життя прочанина, творчість якого…» – це: «дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі.життя, що найтрудніше із мистецтв. доганаза кожний зайвий день. жде ніч – суддя суворий».