Завдання : за довіднікової літературі знайди інформацію про один із культурних скарбів нашої країни.

Серед багатої культурної спадщини нашого народу особливе місце займають пам’ятки архітектури кінця хуп-хупі століття, на яких позначилося піднесення національної свідомості українського народу. з того часу до наших днів залишилися прекрасні архітектурні пам’ятки — величні ансамблі києво-печерської лаври. софійського та видубецького монастирів у києві, михайлівський і вознесенський монастирі в переяславі-хмельницькому та інші. до складу цих ансамблів, що, як правило, були і оборонними стінами з баштами, входять різні будівлі — трапезні, башти-дзвіннці, храми. кожна з них є справжнім витвором мистецтва. нам відомі також і цивільні будівлі того періоду: київська академія, чернігівський, новгород-сіверський та переяслав-хмельницький колегіуми тощо.

Объяснение:

Рід іменників. Іменники спільного роду

Іменник (крім тих, що вживаються тільки у множині) належить до одного з трьох родів — чоловічого (день, серпень, ярмарок, Сибір), жіночого (ніч, земля, путь, криза) і середнього (поле, весло, життя, знання).

Зверніть увагу!

Чоловічий рід: аерозоль, нежить, Псалтир. Жіночий рід: бандероль, ваніль, каніфоль

Деякі іменники мають варіантні форми роду: абрикос — абрикоса, вольєр — вольєра, довіра — довір’я, жираф — жирафа, зал — зала, змій — змія, клавіш — клавіша, мозоль — мозоля, мотузок — мотузка, пантофель — пантофля, спазм — спазма, перифраз — перифраза.

В українській мові є іменники, в яких рід визначається за статтю. Це іменники спільного роду. Вони означають назви осіб за характерними рисами чи діями і мають закінчення -а, -я: сирота, плакса, нікчема, нероба, базіка, бідолаха, лівша. Рід цих іменників визначається синтаксично, тобто за до означальних слів: Ріс я круглим сиротою. Бува і чоловік сьому колючці пара: людей товче, та й жде, щоб хто його кохав. Де вона тепер, бідолаха? — задумався Григорій.

Деякі іменники чоловічого роду, що позначають осіб за родом занять, можуть називати й осіб жіночої статі. Вони не мають паралельних форм жіночого роду: адвокат, депутат, директор, інженер, менеджер, мер, міністр, нотаріус, прокурор, професор, тренер, юрист. Від деяких слів творяться назви осіб жіночого роду, але вони належать до нейтральної лексики: вчитель — вчителька, дипломник — дипломниця, журналіст — журналістка, майстер — майстриня, продавець — продавщиця, перекладач — перекладачка.

Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду: рукодільниця, домогосподарка, манікюрниця.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. з прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. у них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі. як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ.   багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.