Синтаксичний розбір речення, орфографічний і морфологічний – підкреслених слів. нетлінним ввійшло „слово о полку ігоревім” в золоту скарбницю людства, бо таїть воно нев'янучої краси поетичні образи, бо вчить нас любити вітчизну і її синів (м.рильський

Нетлінним  ввійшло  (присудок:   прикметник,  дієслово) „слово о полку ігоревім”    (підмет:   іменник,  прийменник,  іменник,  прикметник)  в  (прийменник) золоту  (означення,  прикметник) скарбницю  (обставина,  іменник) людства  (означення,  іменник), бо  (сполучник) таїть  (присудок,  дієслово) воно  (підмет,  займенник)  нев'янучої  (означення,  дієприкметник) краси  (додаток,  іменник) поетичні  (означення,  прикметник) образи  (додаток,  іменник), бо  (сполучник) вчить  (присудок,  дієслово) нас  (додаток,  займенник) любити  (додаток,  дієслово) вітчизну  (додаток,  іменник) і  (сполучник) її (означення,  займенник) синів  (додаток,  іменник)  (м.рильський). схема:   [  ],  бо ( ),  бо ( ).  питання  (стрілочки) треба ставити так: від головного речення до першого,  а потім і до другого підрядного. речення  розповідне,  неокличне, складнопідрядне з кількома  підрядними з однорідною підрядністю;   1 просте:   головне, двоскладне, поширене, повне, неускл.; 2 просте: двоскл., поширене, повне, неускл.; 3 просте: двоскл., поширене, неповне (пропущений підмет,  який  встановлюється  з  попереднього  простого  речення  -  воно),  ускл. однорідними додатками. нев"янучої  -  дієприкметник, п.ф.-  нев"януча, активний,  недоконаний вид, тепер.  час,  однина,  жін.  рід,  р.  відм.,  означення.  орфограми:   не  з  дієприкметником  (пишеться  тут  разом,  бо  дієприкметник  уживається  без  залежного  слова  і  не  є  присудком);   уживання  апострофа (апостроф тут  ставиться  після  в  перед  я,  що  позначає  два  звуки). поетичні  -  прикметник,  п.ф. - поетичний, відносний,  тверда група, множина, зн. відм., додаток. орфограма: ненаголошені  е, и в  корені  слова  (перевірочне  слово  поет). 

ответ:

весняні квіти

закінчувалися сувора зима, на всьому відчувався подих ласкавої весни . у лісі вже розтанули останні острівці снігу. під весняними променями пробігло яскраве сонце запарувала земля. сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися.

цінна окраса наших лісів і дібров — конвалія. її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. вона є однією з улюблених ранніх квітів. а скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про цю чарівну квітку!

а онде між деревами під першим сонячним промінчиками з’явилися проліски. вони були зовсім маленькі і тендітні. вперто і наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. а втой час десь у глибині лісу дзвінко щебече якийсь птах співае пісню рідній землі.

объяснение:

    важко описати що таке щастя взагалі. це, напевне, той стан душі коли   світ навколо   в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, і просто усвідомлювати, що в  наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.  отже, коли ти робиш приємне іншим, ти робиш позитивний вплив на суспільство, своє власне середовище, яке формує тебе самого. 

    я почуваю себе щасливою   коли я роблю щось гарне близьким і вони тішаться. тому вважаю, що   робити щасливими інших - найпевніший спосіб самому стати щасливим.  є гарний вислів  «стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе», тому давайте робити інших щасливими і бути щасливими.