Твір на тему слово без діла нечого не варте

сьогодні ми часто обіцяємо, не задумуючись над тим, чи зможемо виконати дану обіцянку. в цьому й полягає суть проблеми. "голі" слова не варті нічого, окрім скептичної оцінки.

краще змовчати, аніж сказати. або ж ділом доводити, що ти справді чогось-таки вартий, і слова не є порожнім звуком.

саме це лягає в основу людських стосунків. адже суспільство будується на взаєі, не можна повністю відгородитися від нього.

на дворі спекотне літо. наступає надвечір'я. день був дуже довгим, здається, він тривав вічність.  тихо дзвенить вода, і сонячні промені ніби купаються в ній. лісові мешканці ховаються в тіні дерев, а люди розходяться по домах.  лише одинокий човен пливе по просторах річки. сонний весляр прямує додому.    зелені береги широко розгорнулись, а сумні дерева стоять ледь похилившись. все це надає картині природних краєвидів тривожності. на задньому плані зображена козача гора, все така ж велична і красива. в чистій воді річки віддзеркалюються дерева, човен, гора. спокійний відтінок неба налаштовує на приємну атмосферу. ліричний настрій приходить до мене кожен раз, як я дивлюся на картину в.с. васильківського «козача гора».

Коли я восени відвідую свою бабусю, що живе в селі, ми часто ходимо гуляти до гаю збирати гриби. ось і вчора ми пішли туди рано вранці. напередодні був дощ, і дощові краплини блищали на прив'ялій траві як сльози. в небі швидко рухалися кучеряві хмари. повсюди панувала тиша. навіть притихла берізка у стежки не шелестіла. шукаючи гриби, ми вийшли на простора галявину, де ріс самотній дуб. я пошерудив пожовкле листя під деревом і знайшов аж сім білих грибів.  коли ми йшли назад, природа вже прокидалася. я бачив, як побігла по гілках білка і чув, як стрекоче сорока-білобока. коли я проходив повз великого куща, я почув шурхіт, розсунув гілки куща і побачив їжака. на стовбурі старого дуба сидів дятел, і його стукіт було чути здалеку. у гаю за селом дуже красиво, і я дуже люблю там гулати.