не про веселку , но тоже не погано
Объяснение:
Природа. Це те, що завжди захоплює, страшить, радує, закохує і дивує. Це щось непередбачуване, несподіване, але таке прекрасне і неповторне. особливо вражають мене явища природи, адже це те, що змушує мене дивуватись і хвилюватись одночасно.
Тільки уявіть свої почуття, у той момент коли злива. Особисто для мене це час, коли варто побути наодинці, коли ти можеш під шум дощу і грому забути про усі тривоги. Це тоді, коли ти думаєш про тепло і сонце порівнюючи їх із щасливими моментами свого життя. Навіть блискавка і грім дають зрозуміти те, що ти маєш теплу та затишну домівку, де панує тепло і затишок. А тепер уявіть тепло і яскраве світло сонця. Це справді диво. У такі моменти хочеться проводити багато часу на дворі у колі друзів або рідних. А що ж сказати про веселку? Для мене це чудо природи , яке дивує мене кожного разу як зявляється на небі. Це те, до чого доторкнутись неможливо, але воно здається так близько. Я вважаю що справжнім дивом також є сніг. Це щось чисте, ніжне, крихке. Це пора коли все завмирає, природа і люди знову в очікування сонця та тепла. А чи бачили ви колись виверження вулканів? Я наприклад тільки по телевізору, але й від цього моє тіло пронизувало сотні дрібних голок. Одразу зявлялось відчуття привоги та хвилювання. І важко зрозуміти хто міг вигадати такі чудеса? Кому це підсилу ? Відповідь на це нам не знайти, але усе це прекрасне нам варто берегти.
Мені важко сказати яке явище дивує мене найбільше, адже кожне з них викликає різні почуття та емоції. Потрібно розгледіти у кожному з них щось поособливому прекрасне.
Незабаром Улянка вийшла на ку і раптом зупинилася. Біля трухлявого пенька, скрутившись, лежав чорний вужак. Підвівши голівку з двома жовтими цятками, він швидко то висував, то ховав гострий роздвоєний язичок. Дівчинка почула ледве вловиме сичання, схоже на шелест. Воно тремтінням пробігло по її шкірі. А може, ніякого сичання не було, може, то вітер посвистував у порожнє дугою пенька?
Улянка, зломивши хворостинку, торкнула нею гадину. Вужак повільно, мляво спустився з куща, показуючи своє срібне, в темних цятках черево. ї тут дівчинка тихо скрикнула, бо до пенька з усіх сторін повзли вужаки, їх було з півдесятка.
Але школярка не втекла. Вона стояла, мов укопана гаючи, як вужаки один по одному, іноді сплітаючись, зникали в норі під пеньком. Один хвостик довго ще визирав з нори, немов дратуючи Улянку: «Ану, чи спіймаєш?»
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: