Твір на тему "мова" у науковому стилі за скалдним планом.

    скласти твір про мову з планом пропоную так: 1. мова у житті суспільства:   а) роль мови;   б) функції мови. 2. українська мова - національна мова нашого народу:   а) українська літературна мова;   б) роль культурних діячів у її розвитку. 3. висновки.      мова є однією з найхарактерніших ознак суспільства. адже кожен народ в період свого розвитку створює власну мову, якою згодом послуговується вся нація. мова має чимало функції. проте основна її функція - комунікативна, тобто мова у суспільстві виступає засобом спілкування. також вона виконує фунцію називання, пізнання навколишнього світу, творення думок тощо.     українська мова є дуже давньою. літературна мова - це та мова, що пройшла обробку майстрами слова і вважається загальнонародною. саме літературна мова і в усній, і в писемній формах обслуговує різноманітні сфери суспільства. вона має власні норми та різні стилі. у розвитку літературної мови велику роль зіграли видатні митці писемності україни. це і і. котляревський, який є її зачинателем, і т. шевченко, що став її основоположником, і багато інших майстрів слова. отже, мова - це історія народу, одна з ознак нації. 

Ушколі ми вивчаємо багато предметів, які нам інформацію про різні явища у світі. на уроках ми дізнаємося багато нового. деякі предмети  мені подобаються більше, деякі менше. багато в чому через те, наскільки цікаво проходять уроки. мій улюблений урок – література, і російська, і зарубіжна. що мені особливо подобається, це те, що він ніби переносить нас в інший час і іншу культуру. перед нами виникають фігури письменників і поетів минулих століть, на сторінках їхніх творів ми бачимо життя і характери людей, які жили колись до нас. саме в літературних творах вигадані герої постають перед нами, як живі, наповнені своїми думками, почуттями. разом з ними ми переживаємо захоплюючі, а часто й трагічні, події, немов стаючи частиною історії. мені подобається, коли на уроці літератури ми дізнаємося про життя самого письменника або поета, про ті події, які підштовхнули його до написання твору. крім цього мені подобається читання за ролями і складання характеристик героїв. я люблю заучувати красиві вірші про природу або людей. вони ніби мені ті почуття, що відчували поети, коли створювали їх. уроки літератури не тільки пізнавальні, вони також розвивають вміння правильно і красиво говорити, співпереживати героям, а також відкривають перед нами дивовижний світ подій, в яких ми б інакше не побували, і людей, яких би по-іншому і не зустріли.

означення відокремлюють у таких випадках:

1) якщо вони виражені прикметниковими чи, дієприкметниковими зворотами і стоять після означуваного слова:   ти пахнеш, як роси в житі, як столи, рушниками накриті, як співаюча стружка ялова, як мамина лагідна мова  (д. павличко);   дні летять, повні сонця й музики  (в. сосюра);

2) якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення: досвітні вогні, переможні, урочі,

прорізали темряву ночі  (леся українка);

примітка. якщо ж перед означуваним словом немає означення, то означення, що стоять цісля нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від бажання автора: апотім минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні  (а. шиян); /  даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені  (л. первомайський).

3) якщо означення відноситься до члена речення, вираженого особовим займенником: утомлені своїм довічним рабством, вони розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (леся українка);

4) якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок:   заглиблена в спогади, ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг  (а. шиян);

5) якщо означення відірване від означуваного слова іншими членами речення: село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (м. карплюк);

6) якщо неузгоджені означення стоять після узгоджених:   в хату ввійшов старий джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима  (і. нечуй-левицький);

7) неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова відокремлюються лише в тому випадку, якщо є спеціальна інтонація й можна підставити слово а саме: солдати мали завдання, вийти до набережної (о. гончар).

не відокремлюються:

1) означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка:   стоїть ліс темний і сумний  (м. рильський);

2) означення, що стосуються неособових займенників:   одягнені всі півколом ставали навкруг пам лтника;

3) означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення: і дощами вмиті журавлі в блакиті одлітають у тривожний дальній шлях (а. малишко).

відокремлені прикладки

поширені й непоширені прикладки бувають відокремленими і виділяються комами, якщо:

1) стоять після пояснюваного іменника: секвойя, найвище дерево у світі, росте в північній америці і сягає заввишки до 120 метрів (журнал); микола, прокопів хлопчик, такий школярик гарненький був (а. тесленко);

2) стоять перед пояснюваним іменником і мають обставинний відтінок:   природний співак, петро любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом  (газета);

3) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні):   заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді  (газета);

4) приєднуються за сполучника як і мають обставинний відтінок причини: у горах брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (о. гончар);

примітка. прикладка зі сполучником як не відокремлюється комами, коли вона означає в ролі кого чи чого виступає предмет: соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (в. уткін).

5) приєдується за слів  родом, на ім 'я, на ймення, так званий: полтавець родом, симоненко закінчив свій короткий життєвий шляху черкасах, у шевченковім краю  (о. гончар); козак бобренко, на ім'я григорій, єдиний син достойної вдови (л. костенко);

6) приєднуються до пояснювальних членів речення словами або, тобто, особливо, як-от: вікова психологія, тобто галузь психології, включає дитячу психологію, психологію розвитку дорослої людини і геронтопсихологію (3 пі

примітка. якщо прикладка має уточнювальне значення чи потрібно підкреслити самостійність або ж коли поширена прикладка має вже в своєму складі розділові знаки, вона відокремлюється за тире: загородом у нас стояв столітній кучерявий дуб -  свідок мого захоплення кобзарем (м. познанська);   тільки стрічалися нам земляки наші - білі берези, явори й темні   (леся українка).