Як правильно сказати піти по лікаря чи піти за лікарем, піти по хліб чи піти за хлібом.відповідь обгрунтуйте

1)за лікарем (тому,що він людина),за ним треба йти,домовлятися, а не по нього.

2)по хліб-хліб не живий,по нього можна сходити,і не питати в нього.

Кожен з людей має свої особливості, свій характер та свої недоліки,тому , щоб знайти спільну мову з іншими людьми треба обов'язково мати таку рису,як гідність. люди з цією рисою відпові за свої слова і вчинки, вони є чесні , справедливі та співчутливі . вони своіми вчинками доводять що найважливіше бути людиною, мати власну гідність і тоді стосунки з іншими теж складатимуться добре. гідність кожного проявляється не лише в його вчинках і стосунках з іншими , а й в патріотизмі. як гідна людина може не любити рідний край? думаю, це неможливо. адже, я вважаю гідна людина лише тоді, коли любить свою батьківщину, не цурається своєї мови, культури та історії. усім варто пам'ятати гідність- риса яка є з людиною всюди, а не лише в суспільстві. гідність кожного з нас проявляється в стосунках з родиною, ми маємо пам'ятати, що гідна людина ніколи не буде ображати інших, щось вимагати, особливо коли це стосується людей з кола сім'ї . сучасні люди часто на ступають на свою гідність, цураючись своєї мови, відрікаючись від своєї сім'ї і тому подібне. як на мене, це не припустимо. кожному з нас треба вчитися справжньої гідності, потрібно її мати не лише на словах, а й показувати на діях. думаю, тоді наш світ стане кращим. гідність- людська риса, яка відкриває людину зсередини, показує її вірність високим моральним принципам і , звісно, її моральну чистоту

грімр, вікінг, став дуже старим. колись він був кращим, і про нього знали навіть в далеких країнах. 

грімр був знатним чоловіком.   одного разу він справляв дружнє свято. 

  прийшли до нього різні друзі.   прийшло багато хоробрих людей і бенкетували в домі вікінга.

грімр налив у ківш меду і подав його, щоб усі пили і кожен висловився. усі говорили різне. 

грімр узяв ківш останній і хотів говорити, але замислився і довго дивився вниз. потім вікінг сказав:

–   мені хочеться мати друга, хоча б одного вірного друга!

–  грімр, –   так говорив олав, –   хіба я не був тобі другом? коли ти поспішав врятувати життя твоє у вигнанні, хто перший тобі протягнув руку і просив короля повернути тебе?  

з другого боку старався заглянути в очі грімра вікінг гарольд і говорив:  

–     грімр! коли вороги спалили садибу твою і винесли казну твою, у кого в той час жив ти? хто з тобою будував новий дім для тебе?  

ейрік, за прізвиськом червоний, сказав:

–    грімр! у битві біля півнощної гори хто тримав щит над тобою? хто замість тебе прийняв удар?  

– грімр, гірко чути, як забув ти про друзів, вірних тобі навіть за часів твого горя і нещасть.

грімр тоді встав і сказав:

–   пам’ятаю я усе, що ви зробили для мене. ви – товариші мої, ви – друзі в нещастях моїх, і за це я дякую вам. але скажу правду: у щасті не було у мене друзів. 

був я щасливим, коли король покликав мене на полювання. я убив дванадцять ведмедів і врятував короля, коли лось хотів буцати його.   усі мені говорили приємне, але не було приємно на серці друзів.

інгерду, дочку мінга, усі називали найкращою дівою. я дружиною привів її у дім мій. мене величали, і мені було добре, але слова друзів йшли не від серця.

не вірю, що є в щасті друзі.

у гулі на віче один послав мені корисне слово. я мовив це слово народу, і мене вважали спасителем, але і тут мовчали серця моїх друзів.

при щасті ніколи не буває друзів.

усі знайшли слова вікінга грімра дивними, і багато хто йому не повірив.