Записати держави світу за зразком росія -російська

Україна  - українська, польща - польська, німеччина - німецька, данія - данська, японія  - японська, китай - китайська, корея - корейська.

Понеділок, кажуть, день важкий, але саме цей день став для нас пам'ятним. наша класна керівниця інна юріївна оголосила понеді днем джентльмена. вона пояснила, що джентльмен — це людина вихована, ввічлива, з гарними манерами. ці якості треба виховувати в собі щодня. а поки ми повинні уявити себе джентльменами хоча б на один день.  і ми "почали входити в образ" на перервах хлопчики намагалися, виходячи з класу, пропускати дівчаток уперед, у коридорі звільняли дорогу старшим. на уроках сиділи незвично тихо: не шепотілися, не підказували, не передавали записок, не викрикували — тобто поводилися ідеально. в усьому були підкреслено ввічливі. звістка про те, що в нашому класі день джентльмена, миттєво облетіла школу. спочатку всі просто здивувалися. ми дуже хвилювалися, почували себе незвично в ролі джентльменів. адже доводилося стежити і за своєю мовою. треба було виглядати охайно. у їдальні ми не лізли, як звичайно, без черги за булочкою. потім з нас почали жартувати: "нічого, джентльмени, завтра ви станете такими, як і були: адже ви джентльмени на один день! "  на виховній годині вчителька підвела підсумок дня джентльмена. вона ще раз зазначила, що джентльменами за один день не стають і все в наших руках: від того, як ми будемо виховувати в собі ці гарні якості, залежить і ставлення до нас навколишні  ми йшли до виходу зі школи з вальком жуковим, обговорювали сьогоднішній день. у дверях зіштовхнулися з жінкою похилого віку. вона відступила, пропускаючи нас уперед. ми, ніби нічого не сталося, спокійно пройшли мимо, розмовляючи про своє. і раптом валька зупинився: "але ж насправді так, ми виявилися джентльменами навіть не на день, а всього на декілька годин! "  ми сіли в тролейбус. от де багато можливостей показати себе джентльменами! на наш жаль, у тролейбусі було багато вільних місць, тому виявити своє джентльменство — поступитися місцем старшим — нам не вдалося. ми вийшли з тролейбуса. за нами виходила навантажена сумками жінка. не змовляючись, ми простягнули їй руки. вона посміхнулася і сказала: "от це справжні джентльмени! " 

кожна людина любить і цінує свій дім і свою сім’ю. адже будинок вважається власної фортецею, де можна сховатися від будь-яких життєвих негараздів, а люди, які в ньому живуть, які завжди зрозуміють і підтримають у важку хвилину — це і є сім’я. і роль її для кожного з нас величезна. адже з родиною пов’язані всі перші відчуття і уявлення людини, коли він тільки починає усвідомлювати навколишній світ. а згодом саме в сім’ї формуються такі людські поняття як любов і турбота. недарма сім’ю називають осередком суспільства, малою батьківщиною. у ній формується людська особистість, відбувається виховання індивідуума. тому зазвичай від того, яка у людини була сім’я, залежить і те, яким він став. для мене моя сім’я — це найважливіше в житті.

сім’я для кожного — це ті самі улюблені й рідні люди, які були з ним з самого дитинства. і головна роль у створенні сімейного вогнища належить, звичайно, матері. жінка може бути блискучим фахівцем у галузі, однак, найголовніша її роль у суспільстві, те, з чим не зможе впоратися жоден чоловік — це створення сім’ї. жінка з давніх часів була берегинею вогнища. на неї покладалася вся робота по дому. крім того, вона повинна була створити таку обстановку, щоб інші члени сім’ї відчували тепло і затишок будинку, відчували себе родиною — єдиним цілим. це дуже важка і відповідальна робота, але жінка завжди справлялася з нею. зараз зовсім інші часи. жінка зайнята на роботі, а для дому залишається все менше часу. однак вона і зараз, як і багато років тому, береже будинок, створює, підтримує і зміцнює сім’ю. мама — найближча мені людина. я вважаю, що глава нашої сім’ї — це, все-таки, мама.

звичайно, щоб сім’я була хорошою і дружної, одних сил матері недостатньо. всі члени сім’ї повинні прикладати зусилля для створення сімейного клімату. адже сім’я — це, насамперед, колектив.

сімейні традиції дуже важливі для того, щоб кожна людина в сім’ї відчував себе її членом, мав з іншими родичами щось спільне. і, звичайно, в кожній сім’ї існують свої дати, які пам’ятні всім, свої сімейні свята. наша сім’я з нетерпінням чекає їх настання, тому що вони приносять усім нам радість. але не тільки цим гарні сімейні традиції. проводячи вечір з батьками, діти теж відчувають себе повноцінними членами родини, і це нас дуже об’єднує.

важливо, щоб в будь-якій сім’ї була довіра і взаєморозуміння, любов і турбота одне про одного. сім’я тим і хороша, що тут людина завжди залишається собою, і ні за яких обставин його не розлюблять, завжди зрозуміють і підтримають. сім’я — це найважливіша опора для будь-якої людини, яка повинна залишатися з ним завжди.