Як ти розумієш подані слова? поміркуй і запиши коротенькі речення) казка-це справедливість-це добро-це

Казка це видумані події з повчальним змістом

ответ:

1. перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)

2. другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)

3. третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).

4. четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: намальований (такий, що його намалювали). до прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання який? яка? яке? які? ; змінюється за , числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення.

дієприкметник має такі ознаки дієслова: час: теперішній і минулий: сяючий, посинілий; вид: доконаний і недоконаний: роблений, зроблений; здатність мати при собі залежний від нього іменник: овіяний вітром, займенник: омріяний тобою або прислівник: прочитаний виразно.

отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови: дієслова та прикметника. початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду. якщо прикметники називають постійні ознаки предмета, то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі. з цього випливає, що дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з якими ця ознака пов’язана. тому дієприкметник — не окрема частина мови, а особлива форма дієслова. у реченнях дієприкметник найчастіше виступає означенням або присудком: цвіла приморожена осінь. повітря насичене несказанною ніжністю.