Твир про книга вчить як на свити жыты

Читання в наш час не дуже популярне. я вважаю, що це не правильно і засуджую людей які не намагаються навіть відкрити для себе цей літературний скарбник. кожна книжка вдосконалює людини.   читаючи в першу чергу ми розвиваємо свою уяву і розширюємо свій світогляд. книжки більш широке уявення про світ, ніж телебачення або інтернет. кожна книжка - це справжня скарбничка порад, тому що на прикладі героїв твору ми вчимося не допускати багатьох помилок у повсякденному житті.отже, кожен хто читає, вже в певній мірі, людина розуміюча цей багатогранний світ.   ось ! і постав мені

Унас у хаті небагато дівчаток. тільки оксана, та юля, та марина, та христя, та катря, та оля, та ліна. порахуйте, скільки їх? мама каже: - оксанко, замети хату! - добре, - озивається оксана, та тільки мама за двері - кричить меншій христі. а та - на юльку перекладає, щоб вона цю роботу виконала. а юля і не думає працювати, пригадує, як місяць тому підмітала. на катрусю меншу киває. та й катруся не поспішає мамі . про семирічну олю згадала, мовляв, якщо та ніколи за віник не береться, то їй, старшій, і зовсім негоже працювати. оля на старших сестер дивиться, та й собі від віника відвертається, на п'ятирічну ліну поглядає: «то й що, що маленька. нехай привчається, а то виросте за сестриними спинами та не буде знати, як мамі ! ». а ліна не стала відмовлятися, віник взяла та як почала підмітати! кушпелу таку збила, що і в хаті нічого не видно.      зайшла мама. схопилася за серце:   - лишенько моє, лишенько! правду кажуть люди: де сім господинь, там хата неметена!  

1.розкішні крислаті кущі з буйною лозою, обліплені лапатим листом, вкривали підгір"я. (м. коцюбинський) 2. яскраво зеленіли змиті дощем хліба (о. гончар) 3. ще спить земля, укутана снігами (д. луценко) . 4. стоїть налитий синню день (м. паяієнко) . 5. мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем (в. сосюра) . 6. 3 золота зіткане сяєво ллється (м. рильський) . 7. сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (є. гуцало). 8.я розпитаю про листя, опале в осиннім саду. (і. коваленко). 9.край моря сонце золотить укриті лісом гори. (н. забіла). 10.жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима. (м. луків).