Яв этом вопросе профан, подчеркнуть в словах буквы, которые означают дзвінкі при голосні звуки. слова - білка і жолудями.

Впервом слове б, л во втором слове ж,л,д,м

мені не раз доводилося писати про синичок — веселих, гомінких, наших добрих сусідів й охоронців саду. радію кожній зустрічі з ними, хоча бачу цих пташок по кілька разів на день. але писав тільки про великих синиць, які зустрічаються найчастіше. бо “просто синиць” не буває! крім великих є ще й такі види: синиця вусата, синиця довгохвоста, синиця блакитна, синиця чорна, синиця (гаїчка) болотяна, синиця (гаїчка) пухляк, синиця

більшості з них я ніколи не зустрічав. щодо синиці чубатої, то мені таки поталанило. не скажу, що часто, але кілька разів спостерігав за ними у лісі, навіть у парку та приміській лісосмузі. взимку бачив їх у “компанії” з великими синицями, що пов'язано з міграційними процесами у пернатих. адже чубаті синиці водяться у північному поліссі, карпатах. зрідка прилітають і на інші терени. наш прибузький край належить до зони малого полісся.

Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя "якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя", - дорікав своїм сучасникам славетний кобзар, тарас григорович шевченко, у творі "і мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в украйні і не в украйні моє дружнєє посланіє". у цьому вірші поет дуже емоційно і натхненно доносив до людей край важливу думку: не варто сліпо копіювати чужий досвід, чужі думки та ідеї, а треба жити своїм розумом. брати від інших те, що є корисним, але думати власною головою. треба мати почуття національної гідності, бути патріотом.    майже кожен українець пам'ятає повчальну цитату з цього вірша: ітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не але мало хто пам'ятає продовження цієї цитати, хоча воно є не менш повчальним: хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не "матір" - це україна, це рідна земля, що породила нас. цими словами кобзар нас попереджує, що людина, що забуває свою країну та свій народ, не буде щасливою.