Скласти 2 речення за професіями художник дизайнер модельєр вчитель продавець двірник

1. художник досконало виводив кожну лінію на портреті.    в микити є талант - він прирожденний художник.2.  модельєр розробив новий ескіз виробів      дарина - гарний модельєр, оскільки лише вона досконало справлялася з своєю роботою.3. весь затишок цьому прекрасному будинку подарував дизайнер.    дизайнер розповів, куди краще поставить цього стола.4. в магазині продавець розказав як правильно множити на калькуляторі.      продавець цих яблук сказав, що вони на диво смачні! 5.двірник з журбою підмітав пале листя.    наш двірник знойшов малого їжачка.

Пісня і танець - це рідні брат і сестра
Вранці жайворонки видзвонювали мелодії, які, змішуючись із звуками і трелями сопілок пастушків, наповнювали повітря дзвінкою, веселою музикою. Пшениця, колихаючись від подиху вітру, шуміла, говорила. Сміялися, жартували женці, і поле швидко укривалося снопами. Невгамовно проходили хвилина за хвилиною... Коли це враз почувся голос дівчини: “Гляньте, гляньте! О, як танцює пшениця!” Дівчина стояла, нахилившись над своїм зв’язаним снопом і, показуючи серпом перед собою, пильно дивилася на колосся пшениці і, усміхаючись, стежила, як те колосся колисалося, гойдалося, наче танцювало, наче востаннє вело свій танок на лоні матері-природи.
Невідомо, що в ту мить відчувало дівоче серце. Захоплена якимось дивним почуттям, дівчина защебетала дрібну коломийку і пішла кружляти, танцювати, не звертаючи уваги на колючу стерню. Інші женці якусь хвилину здивовано дивилися на неї, а далі, наче заворожені грою невидимого музики, покидали роботу і теж пустилися в танець. Здавалося, що уся природа ясного літечка співала, щебетала, зайнялася дивним весіллям.

У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм "виріс" молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися "Універсами". їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.