Доберіть до тексту заголовок. подув сильний вітер.насунула чорна страшна хмара.блискавка прорізала небо.за темною смугою лісу обізвався грім.гримнуло ближче, загуркотіло і покотилось у небі.а потім полив рясній дощ. дякуємо за !

Страшна буря або велична стихія

Рясний дощ або просто дощ

Твір на тему "як моя сім"я готується до великодня"до великодня мої батьки та бабуся готуються заздалегідь. усю страсну седми¬цю вдома панує якийсь піднесено-святковий і водночас урочистий настрій. мама з бабусею скрізь прибирають, одне слово — готуються до свята. та найважливіши¬ми для всієї родини цього тижня є три події. по-перше, вся родина готується до причастя у великий четвер. напередодні, у середу, ввечері, мама, тато, бабуся і я йдемо до церкви на вечірню, сповідаємося у нашого духівника отця павла. отця павла ми знаємо давно — він частий гість нашої родини. наступного дня, у ве¬ликий четвер, причастившись, радісні повертаємось додому. серця наші спов¬нені радісного передчуття вже близького свята — великодня. подруге, у страсну п'ятницю ми з бабусею, щойно я повернусь зі школи, знову йдемо до храму — вклонитися плащаниці господа нашого ісуса христа; якось я запитала бабусю: "а навіщо ми це робимо? " вона на мить замислилась і відповіла: "це, наче від¬дати останню шану померлій людині, попрощатися з нею. уявляєш, як зраділи апостоли, побачивши воскреслого христа. радості їхній не було меж".  і, нарешті, третя подія, для мене найцікавіша, — випікання пасочок. це вже ми з бабусею удвох хазяйнуємо — я їй . бабуся спочатку ставить опару, потім, коли вона підійде, замішує тісто і випікає пасочки. далі — вже моя справа. я їх прикрашаю. і тут я волю фантазії — двох однакових пасочок у мене не буває. бабуся завжди задоволена моєю роботою.  а потім найголовніше — свята великодня ніч. усією родиною ми пізно ввече¬рі йдемо до храму. мама намагається вдень покласти мене спати. "це ж усю ніч у церкві на службі стоятимемо, не витримаєш", — каже вона. та де там! хіба я можу заснути, коли всі готуються до свята. "мамо, я витримаю", — запевняю я її.  у храмі людей — повно-повнісінько. багато наших знайомих, мама з татом радісно вітаються з ними. намагаємося стати ближче до вівтаря, щоб усе було добре видно.  та ось у храмі настала тиша, загасили усі свічки, лампади, вимкнули світло. стало зовсім темно і тиша така, аж а потім із вівтаря донеслося ледве чутно: "воскресіння твоє, христе " — і засвітився у вівтарі вогник. усі люди, як один, підхопили: "ангели співають на " священик вийшов із вівтаря із запаленою свічкою і вигукнув: "христос воскрес! " усі в храмі в один голос: "воістину воскрес! " — і почали запалювати свої свічки від свічки отця павла. вмить цей вогонь розійшовся по храму.  потім був хресний хід. уявляєте: ніч, темно — і ми, радісні, веселі, зі свічками йдемо навколо храму. це так здорово!   знову ми зайшли в храм і почалася великодня служба. щоразу, коли священик вітав людей: "христос воскрес! ", усі дружно відповідали: "воістину воскрес! " а наприкінці служби святили пасочки, і нас також кропили святою водою — вмить сон куди й подівся (а я вже таки добре стомилася і дуже хотіла спати).  один по одному почали розходитися по домівках. кожен ніс додому запалену свічку. втомлені, щасливі, пішли додому й ми.  незабутня, свята великодня ніч! христос воскрес!  

«людина — це звучить гордо! », «будь людиною» — і в повсякденному житті, і в художніх творах багатьох авторів ми часто чуємо ці словосполучення. але чи кожний з нас замислюється над ними? чи кожен усвідомлює, що означає бути людиною? як і для чого я живу? чи все я відкрив у собі? головне — зрозуміти, що ким би ти не був: школярем або студентом, лікарем або інженером, молодою людиною або похилого віку, — справжню людину відрізняють благородні риси характеру: ввічливість, порядність, вимогливість до себе й до інших, моральність. у першу чергу, бути людиною означає вміння жити серед інших людей. що б ви не робили у своєму житті, завжди необхідно пам’ятати, що ви живете на світі не одні. вас оточують люди. і потрібно поводитися так, щоб їм було легко і приємно поряд з вами. звідки беруться такі якості? у деяких вони — подарунок природи, але частіше вихованість, людяність, чемність у собі виховують. правила поведінки у нас поступово й постійно: спочатку під керівництвом дорослих, потім і самостійно — у спостереженнях за людьми й стосунками між ними. вихована людина проявляє пошану до інших людей у всьому. тому необхідно виховувати в собі звичку постійно пам’ятати про оточуючих: не проштовхуватися в натовпі за ліктів; затуляти рота рукою, коли кашляєш або чхаєш; не забувати говорити «будь ласка»; ніколи не жартувати над фізичними недоліками оточуючих; завжди тим, хто слабший. тому бути людиною це означає поступатися, зважати на інших, стримуватися, уникати несправедливості, бути терплячим, чуйним, ввічливим. ще бути людиною — означає бути патріотом своєї країни. любов до батьківщини полягає в готовності захищати її незалежність, працювати на користь своєї країни. відчуття любові до батьківщини тісно пов’язане із самою суттю слова «людина». не можна забувати, що людина не виховується «порціями»: сьогодні вона прищеплює собі пошану до людей і турботу про них, завтра вчиться звичці трудитися, на наступний місяць планує ознайомитися з кодексом честі. виховання в собі людини — це виховання, яке охоплює всі сфери життя, у ньому все важливе і немає дрібниць. але поняття «людина» обмежується не тільки стосунками з оточуючими людьми. не можна забувати й про те, що ти — людина в стосунках з природою. не випадково існують піднесено-урочисті вислови: «людина — цар природи», «людина — вінець творіння». але людина — дитя природи; людина і природа — це одна система, частини якої залежать одна від одної, одна одну змінюють, або перешкоджають розвиткові. головна відмінність людей від інших живих істот полягає в особливій ролі людей у житті планети. тому такою важливою і необхідною вважає сучасне людське суспільство турботу про охорону природи, приймає справедливі закони, що забороняють порушувати її єдність. я вважаю, що справжня людина повинна обов’язково навчитися поважати, берегти, любити й цінувати природу. звичайно, досягти всього цього дуже важко, але прагнення стати справжньою людиною повинне стати справою всього життя для кожного з нас.