Як продовжити речення на нашій землі

На  нашій землі ростуть безкраї лани пшениці,квітучі  поля льону,вишневі сади. на  нашій  землі  ,здавна звучить наша  рідна мова  і материнська пісня.

Привіт, петро! -доброго дня, олександре петровичу! -як життя молоде? сподіваюся, добре? -на щастя, усе добре. а як у вас? здається, ви якось казали, що хочете поїхати у крим. може візьмете мене з собою? -я б взяв, але, по-перше, ти маєш спитати батьків. на мою думку, це необхідно. тим більш це достатньо далеко та недешево. ти згоден? чого доброго, станеться ще щось. -але ж я вже достатньо дорослий і можу сам вирішувати. між іншим, гроші в мене є свої, подаровані на день народження. -петрику, я усе розумію, але ти повинен зрозуміти мене також, іншими словами, увійди в моє положення. -бачу, іншого вихіду немає. сьогодні ввечері спитаю мати. -без сумніву, це правильне рішення. ти гарний хлопець, гарно вчишся, відповідальний, без сумніву, тобі дозволять. -будемо сподіватись! олександре петровичу, ви колись раніше бували в криму? -так, звичайно! я тоді  був десь твого віку. -кажуть, там дуже гарно і можна гарно провести час. -безперечно,  це правда. але краще, коли ти сам впевнишся в цьому. -, ви праві. ну добре, я вже ,мабуть, піду. -бувай здоров, петрику! -бувайте здорові, олександре петровичу! детальніше - на -

Воно проросло під дбайливим сонцем, але потім сталося непередбачуване: побачивши зелену травинку бабуся вирвала її, подумавшм, що то бур"ян травинка полетіла і знов проросла в землі, де її ніхто не бачив, в чагарниках. влітку сільські хлопчаки вирішили сходити на озеро покупатися, і знайшли чарівну квіточку, яка колись була жахливим зерням. всі милувались, не могли намилуватися, тоді всі вирішили назвати цю квітку "надією", як називалося їхнє село, відтепер ця дивовижна квітка стала окрасою і  візитною карткою села "надія".