1) вкажіть рядок, в якому в усіх словах є звук [д]а. кладка, суд, поділ, дата б. біда, відзвітувати, завод, молотьбав. подарунок, дуб, ґедзь, індик г. дерево, вудка, джинси, діти. 2) вкажіть рядок, у якому в усіх словах є м'які звуки а. земля, сідло, акція, тінь б. місто, бюро, льон, нюх в. історія, небеса, клятва, лікар г. люлька, чітко, таксі, звичай будь ласка, іть з цими завданням, і за відповідь.

1-а (у  інших  варіантах  не  підходять  слова  молотьба,  гедзь  і  джинси). 2-а (не  підходять  слова  місто,  бюро,  чітко  -  тут  приголосні не  м"які,  а  пом"якшені,  небеса  -  тут  приголосні  тверді ).

                                                                  веснавесна-чудова пора року.все тільки просинаеться.з являються першь маленькі струмочки.річки починають танути. першь квіточки,яким я дуже радію.на деревах з являють бруньки. нарешті яскраво погляне на мене сонце,та я всміхнуся! мені дуже подобається весна!  

Письменників, творчістю яких я захоплююсь, досить багато, і мені дуже важко виділити улюбленого. зі світової літератури мені подобаються твори ф. достоєвського, м. булгакова, е. ремарка і а. конан-дойля. щодо поетів, то я з задоволенням читаю поезії а. ахматової, м. лермонтова і п. верлена. а якщо звернутися до рідної української літератури, то тут я люблю читати о. довженка і о. гончара. серед українських поетів моїми улюбленими є ліна костенко, о. олесь і леся українка. творчість саме цих митців мені найбільше до душі, саме на їхні твори відгукується щось у моєму серці. та з найбільшим задоволенням з усієї української літератури я читаю остапа вишню. його оповідання я перечитую майже щодня, до них я звертаюся, коли бажаю позбутися поганого настрою. я вважаю, що гумористичні твори остапа вишні не прості — вони повчальні, обов’язково з натяком. мені дуже подобається оптимізм гумориста. захоплення творами остапа вишні ще більше посилилося, коли я познайомився з його біографією. виявилося, що письменник пережив багато нещасть: і цькування наприкінці двадцятих років, і незрозумілий арешт у 1933 році, і страшний вирок — розстріл, а потім його заміну десятьма роками ув’язнення. незважаючи на все це, остап вишня не втратив гумору і залишився вірний своєму жанрові. читаючи твори остапа вишні, я отримую справжню насолоду. мова його творів так і лине в душу, його слово начебто зігріває серце. я повік не забуду його «мисливські усмішки» і «зенітку». просто зачаровує любов до природи і до всього оточуючого, гострий і дотепний гумор. з біографії письменника я знаю, що остап вишня любив ходити на полювання, але звідти він майже завжди повертався без трофеїв, бо не міг стріляти у тварин та птахів. його походи були звичайним спілкуванням з природою і надихали письменника на подальшу творчість. любов остапа вишні до природи і людей можна порівняти з батьківською любов’ю. своїх односельців, своїх рідних він завжди згадував з великою пошаною. це видно з творів «моя автобіографія», «якби моя бабуся встали». а занепокоєння деякими рисами своїх співвітчизників, любов до українського народу і батьківщини письменник добре передав у творах «чукраїнці» і «чукрен». до того ж наше рідне «спізнився», «забув», «якось воно буде», «якби ж знаття» актуальне й сьогодні. твори остапа вишні нам з усмішкою долати життєві труднощі, змушують замислитися над одвічними проблемами, виховують в нас любов до батьківщини, навчають нас дбайливого ставлення до природи, оптимізму і людяності. я пишаюся тим, що в українській літературі існує такий неповторний письменник, як остап вишня.