Підберіть, будь ласка, синоніми до слова майстриня, спритно, спеціаліст

1. майстриня - золоті руки. 2.спритно-швидко. 3.спеціаліст-майстер свого діла .

Україна — це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна… можна довго перераховувати все, чим для мене є моя країна, та чи буде тому край? україна — це все, іцо навколо мене, усе, чим живу й про що мрію, це мої батьки, друзі, учителі. кожен порух моєї душі, кожен мій вчинок, кожен життєвий крок стосуються моєї країни. однак головне, що україна — це та земля, де я народився, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це — моя батьківщина, найкраща і найрід-ніша, завжди захоплива у своїй непізнаності й навіть непізнанності. україно! ти для мене диво! і нехай пливе за роком рік, буду, мамо, горда і вродлива, з тебе дивуватися повік. ці поетичні рядки належать в. симоненку, відданому співцеві своєї країни, який завжди із захопленням і ніжністю відгукувався про україну. саме він автор слів, які знає кожен із нас: можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину. кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. саме на підмурівку національної свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн і впливає на події у світі. отже, держава — це передусім її народ, а свідомість народу є свідомістю його держави про стійкість і непереможність українського народу свідчить історія його опору окупантам і створення незалежної держави. у найскрутніші для україни часи, коли, здавалося, останні надії було втрачено, на захист співгромадян піднімалися творча інтелігенція, науковці, громадські діячі. краще ніж будь-хто усвідомлюючи небезпеку втрати рідної країни, вони знаходили шляхи вирішення державних проблем, палким словом надихали зневірених, невтомно піднімали українців на боротьбу, зміцнюючи їхню віру у власні сили. я люблю украї!

Тема:   зображення  київської  русі  у  другій  половині    князя  ігоря  і йогоневдалих наслідків.ідея:   заклик  до  єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.основна думка:   тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до батьківщини, збереження її єдності.  жанр:   ліро-епічна поема.  у «слові про похід ігорів» багатий ідейний зміст переданий за системи яскравих художніх образів. серед них найбільше уваги приділено князеві ігорю. ігор святославович для автора є втіленням князівських доблестей. він мужній, сповнений «ратного духа». жадоба «испити шеломомь дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон.  «слово о полку ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників руської землі у xii столітті. боронити руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських xi-xii століть. в основу сюжету «слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя ігоря святославича в союзі з його братом всеволодом, сином володимиром і племінником святославом на степових кочівників-половців. похід відбувся навесні 1185 року. після першої вдалої битви ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року.  розповідь у «слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. але закінчується оповіданням про втечу ігоря з полону, повернення на руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.