Скласти твір про україна эдина країна

Україна-це наш рідний край. для кожної людини свій край-найкращий! український край-чудовий! всі українці дуже люблять свій край. він красивий,багадий на урожай.  україна та український край асоціюються з рослиною неопалима купина,адже якщо зпробувати знищити цю рослину вогнем вона залишиться неушкоджемою, так і україна і наш рідний український народ не можливо знищити, ми завжди будемо! україна-єдина країна, любімо її!

Твір-роздум на тему «добрі вчинки»я знаю сучасне прислів’я: «одне добре діло цінніше ста проповідей». я з цим абсолютно згоден. мало навчати добру та «читати мораль» іншим. потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. а це не всі люди вміють.наприклад, багато хто з нас співчуває безпритульним тваринам. ми любимо подивитися в інтернеті сльозливі картинки з їхніми зображеннями. але мало хто годує цих тварин, бере їх до хати, лікує або організовує для них притулок.іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. наприклад, ваш друг чимось засмучений. а ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. але все одно слово не має такої ваги, як добра справа. за гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок.загалом, я вважаю, що доброта - це перш за все діло. до того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. воно чимниться «за порухом душі». доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. або власноруч посадити клумбу у запиленому місті.доброта дійсно починається з малого. хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. як мати тереза, наприклад, яка мільйонам бідних та хворих людей.добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. без добра життя нещасне. на цю тему в народі існує ще одне прислів’я: «зле тому, хто добра не робить нікому».

ответ:О,привет,Аня,здесь с тем же во Но смотри,что у меня вышло

Вітер бринить билиною, що не доходячи до містка, блякло, торішньо ворушиться біля ніг. Кущ калини,пробившись крізь товщу снігу, де-не-де червонів ягіддям, краплинами бубок на кетягах. Мов стрічка, що прискорюючись шалено,безладно летить на екрані, летить рвучись мигтючо до хаосу, так щодалі швидше відлітають дні, місяці, роки. Ярославна,до пояса потонувши в заметах, пішла вздовж течії донизу і,неквапом ступаючи з каменя на камінь,зупинилась. (О. Гончар)

Может и не так,но я так сделал