Звуко-буквенный анализ к слову мае , земля

актуальність проблеми толерантності пов'язана з тим, що сьогодні наперший план висуваються цінності і принципи, необхідні для загальноговиживання і вільного розвитку (етику і стратегію ненасильства, ідеютерпимості до чужих і чужим позицій, цінностей, культур, ідею діалогу івзаєморозуміння, пошуку взаємоприйнятних компромісів «толерантність - це те, що робить можливим досягнення миру і ведевід культури війни до культури миру», - так говориться в декларації принципівтолерантності, прийнятої генеральною конференцією юнеско в 1995 році.толерантність - це миролюбність, толерантність до етнічним, релігійним,політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнанняможливості рівноправного існування «іншого»толерантність - це людська чеснота: мистецтво жити в світірізних людей і ідей, здатність мати права і свободи, при цьому, непорушуючи прав і свобод інших людей. у той же час, толерантність - це непоступка, поблажливість чи потурання, а активна життєва позиціяоснові визнання іншого.

    коломийська  земля.  1926  р.”  в  селі  криворівні,  перед    жителямиякої    франко  виступив  зі  своєю  пристрасною  поезією  в  1912  р.,  буловстановлено    гранітну  плиту  з  написом:   “в  честь    іванові    франковігуцульщина.    1916-1926”.  польські  шовіністи  в  1928    р.    намагалисязнищити    її,    але  пам’ятку  жителі  переховали,  і    з    1953    р.    воназнаходиться    у    відкритому  в  селі  літературно-меморіальному    музеїівана  франка1.          на  личаківському  кладовищі  у  львові,  де  поховано  письменника,у    травні    1933    р.    було    урочисто    відкрито    пам’ятник    великомукаменяреві,    споруджений  за  ініціативою    та    на    кошти    робітничо-селянських  мас  і  трудової  інтелігенції  західної  україни.    бронзовакомпозиція      надмогильного    пам’ятника    виготовлена    за      проектомскульптора  с.  литвиненка  в  майстерні  л.  тировича  у  львові2.          недалеко  від  коломиї,  в  селі  слободі,  зберігся  один  з    першихпортретних    пам’ятників    івану  франку,  встановлений    1936    року    зініціативи  письменника  і  етнографа  станіслава  вінценза,    який    бувблизько    знайомий    з    автором  “вічного  революціонера”.    виготовилипам’ятник    народні    умільці  селяни-каменотеси  василь    остап’юк    зіслободи    та    іван    кузьменко    з  печеніжина.    на    мармуровій    плитівисічено    напис:     “вірую  в  силу  духа.  пам’яті  івана    франка,    синацієї  землі” не всім людям встановлюють памятники а тільки найкрашим з найкрашіх